Головна Головна -> Підручники -> Підручник Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой) скачати онлайн-> § 4. Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи

§ 4. Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи



Відповідно до статті 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Прокурор має здійснювати нагляд за законністю порушення кожної кримінальної справи, запобігати зволіканню з її порушенням за наявності очевидних ознак злочину, а також негайно скасовувати незаконні постанови, у тому числі за малозначними фактами, які лише формально містять ознаки злочину (п. 3.3. наказу Генерального прокурора України 4/1 гн від 20.04.2004).
Основним завданням стадії порушення кримінальної справи є швидке та принципове реагування на інформацію, яка надходить до правоохоронних органів, про вчинені злочини і такі, що готуються, створення необхідних передумов щодо провадження розслідування за такими справами. Від того, наскільки своєчасно, законно та обґрунтовано прийнято рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи, багато в чому, з одного боку, залежить швидке та повне розкриття злочину, викриття винних, відшкодування потерпілому завданих збитків, а з другого — запобігання випадків незаконного та необгрунтованого приведення в дію складного механізму кримінально-процесуального провадження кримінальної справи, безпідставного ущемлення прав та законних інтересів громадян.
Завданнями прокурорського нагляду в цій стадії процесу є забезпечення: 1) повної реєстрації заяв та повідомлень про підготовлені і вчинювані злочини; 2) дотримання строків реєстрації і вирішення заяв і повідомлень про злочини; 3) перевірки заяв і повідомлень про злочини засобами, визначеними законом; 4) прийняття законних і обґрунтованих рішень по заявах і повідомленнях про злочини; обов’язкове повідомлення про наслідки вирішення таких заяв і повідомлень зацікавлених осіб із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення; 5) вжиття заходів до усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли; притягнення винних посадових осіб до встановленої законом відповідальності; 6) прав і законних інтересів учасників процесу. (Шумський П.В. Прокуратура України: Навч. посібник для студ. юрид. ВУЗів і факультетів.— К.: Вентурі.—1998.— С. 132, 236-237).
При здійсненні нагляду прокурор має враховувати, що в заявах, які виступають як привід до порушення кримінальної справи, повинні міститися конкретні відомості, що вказують на підготовку або вчинення злочину. При цьому не вимагається, щоб заявник висловлював прохання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. В силу принципу публічності (офіційності) кримінального процесу України це питання вирішується незалежно від волі заявника. Проте справи приватного і приватно-публічного обвинувачення (ст. 27 КПК) можуть порушуватися тільки за скаргою потерпілого. Тому у такому зверненні потерпілого в обов’язковому порядку потрібно міститися прохання про притягнення винуватої особи до кримінальної відповідальності. Лише у виняткових випадках, якщо справа має особливе громадське значення або потерпілий у цій справі через безпомічний стан, залежність від обвинуваченого або з інших причин не в змозі захищати свої права і законні інтереси, прокурору надано право порушити таку справу і за відсутності скарги потерпілого.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і представників влади повинні бути у письмовій формі, виходити від імені відповідного підприємства (установи, організації) або конкретних представників влади і вказувати на певні факти, вчинки, які містять ознаки злочину. Суть повідомлення полягає в офіційному інформуванні компетентного органу, наділеного правом порушувати кримінальні справи, про вчинений або підготовлюваний злочин. Як офіційний документ, таке повідомлення підписується уповноваженою особою і виконується на бланку підприємства (установи, організації) або на листі ставиться його штамп. Повідомлення підприємства (установи, організації) обов’язково засвідчується круглою печаткою. Водночас з повідомленням надаються матеріали, які підтверджують наявність у діянні ознак злочину (акти ревізій, службових перевірок, документи, пояснення відповідальних осіб та ін.).
Повідомлення про злочини можуть надходити від державних, приватних підприємств (установ, організацій) і приватних підприємців, релігійних організацій, а також іноземних юридичних осіб, які розташовані в Україні (наприклад, представництв іноземних банків і підприємств, посольств і консульств, туристичних і спортивних організацій тощо), оскільки їх інтереси знаходяться під захистом нашої держави.
Статті та листи, які опубліковані в пресі, про обставини, що містять ознаки злочину, є приводами до порушення кримінальної справи незалежно від того, як до цього відноситься автор публікації. Не має також значення приналежність друкованого видання (приватна, колективна, державна газета або журнал) та форма публікації (стаття, лист, повідомлення тощо).
Повідомлення громадських організацій можуть містити інформацію про вчинений або підготовлюваний злочин. Така інформація надходить від органів управління громадської організації до правоохоронних органів, які мають право здійснювати кримінальне переслідування. Як повідомлення громадських організацій слід також розглядати направлені в органи досудового слідства, прокуророві або суду протоколи зборів цих організацій (витяги з протоколів), де обговорювалися факти, які свідчать про вчинений або підготовлюваний злочин.
Явка з повинною — це добровільне особисте звернення громадянина до органів дізнання, слідчого, прокурора або суду із заявою про вчинений ним злочин. Заява може бути і про злочин, що готується (на стадії приготування чи замаху).
Під час явки з повинною прокурор має перевірити, чи встановлено особу, яка з’явилася, і чи складений протокол, в якому докладно викладено зміст зробленої нею заяви. Протокол явки з повинною підписується особою, яка з’явилася, і особою, що склала протокол (дізнавачем, слідчим прокурором або суддею). Слід відзначити, що відомості, повідомлені особою, яка з’явилась з повинною, підлягають ретельній перевірці, оскільки можливі самообмова або приховування більш тяжкого злочину.
Від явки з повинною прокурору слід відрізняти щире каяття, а також зізнання особи у скоєнні злочину на допитах. Оформлення в таких випадках показань, що даються, шляхом складання протоколу про явку з повинною, прокурором повинно визнаватися незаконним.
Безпосереднє викриття органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину є приводом до початку кримінального процесу в тих випадках, коли ці органи і службові особи під час виконання своїх службових обов’язків безпосередньо виявляють діяння, в яких є ознаки злочину.
Слідчий, посадова особа органів дізнання можуть виявити ознаки злочину, що готується, в ході розслідування кримінальних справ, які знаходяться у їх провадженні. Ознаки злочину можуть бути встановлені органом дізнання також у процесі проведення оперативно-розшукових заходів, здійснення адміністративної діяльності, наприклад, забезпечення охорони громадського порядку, безпеки дорожнього руху тощо.
Прокурор виявляє ознаки злочину при здійсненні наглядових або інших функцій, а суд — при розгляді кримінальних, цивільних і господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Частина 2 ст. 94 КПК передбачає, що для порушення кримінальної справи крім приводу потрібна ще підстава — достатні дані, що вказують на ознаки злочину. У стадії порушення кримінальної справи, як правило, відсутня вичерпна інформація про всі елементи складу злочину. Якщо визнати підставою до порушення кримінальної справи склад злочину, то незаконним стане кожний випадок порушення кримінальної справи за нерозкритим злочином, адже доки не встановлено, хто вчинив злочин — немає суб’єкта, обов’язкової ознаки будь-якого складу злочину. Цілком може виявитися, що суспільно небезпечну дію вчинила особа, яка не є суб’єктом злочину (наприклад, неосудна).
Завдання встановлення суб’єкта і суб’єктивної сторони складу злочину вирішує наступна за порушенням кримінальної справи стадія —досудового слідства. Тільки після провадження слідчих дій можна говорити про доведеність вини особи у вчиненні злочину.
Підстави порушення кримінальної справи — це наявні у розпорядженні компетентного органу достатні дані, що вказують на ознаки об’єктивної сторони злочину. В залежності від того, які дані про наявність (відсутність) ознак злочину має у своєму розпорядженні орган попереднього слідства, прокурор або суд (істотні — людські жертви, катастрофи, інші тяжкі наслідки, або неістотні — заподіяння незначних матеріальних збитків або незначного ушкодження здоров’я тощо) достовірно або ймовірно, законним для кожного з них буде прийняття одного з процесуальних рішень — розпочати попередню перевірку заяви (повідомлення) про злочин, порушити або відмовити у порушенні кримінальної справи.
На основі аналізу чинного законодавства В.Т. Маляренко та І.В. Вернидубов виклали такі загальні правила порушення кримінальної справи, яких мають додержуватись всі органи і посадові особи, уповноважені прийняти такі рішення: 1) це може зробити лише належний суб’єкт (прокурор, слідчий, орган дізнання, суд, суддя); 2) тільки за наявності передбачених законом привидів та достатніх для цього підстав; 3) лише за відсутності обставин, які виключають провадження у справі, передбачених ст. 6 КПК; 4) тільки на підставі ретельно перевірених фактичних даних; 5) як за фактом вчиненого злочину, так і проти конкретної особи у зв’язку з наявністю в її діях складу злочину; 6) рішення про порушення кримінальної справи має охоплювати всі виявлені на момент його прийняття епізоди злочинної діяльності й усіх причетних до неї осіб; 7) рішення має бути прийняте своєчасно й обов’язково в межах установлених законом строків; 8) прийняття такого рішення може залежати від можливості (чи неможливості) розкрити злочин, від позиції потерпілого, фізичних або юридичних осіб, які заявили (повідомили) про вчинений злочин чи той, що готується; 9) рішення про порушення кримінальної справи у будь-якому випадку має бути оформлене документально в особливому процесуальному акті, який спеціально виноситься для констатації факту, змісту і наслідків прийнятого рішення. Крім того, для деяких злочинів існують ще й спеціальні правила порушення кримінальних справ, зокрема, для злочинів, перелічених у ч. 1 ст. 27 КПК. (Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення.— К.: Юрінком-Інтер, 2001.— С. 26-27).
По суті зазначене є програмою діяльності прокурора зі здійснення нагляду за законністю та обґрунтованістю порушення кримінальної справи.
Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальних справ тісно пов’язаний з наглядом за законністю відмови у порушенні справи. При цьому закон передбачає, що у порушенні кримінальної справи може бути відмовлено лише з таких міркувань: у разі відсутності підстав до порушення або за наявності обставин, які виключають провадження у справі.
При оцінці обґрунтованості рішень про відмову в порушенні кримінальної справи прокурори мають виходити з такого: чи всі наведені в заяві (повідомленні) обставини перевірялися; яка якість перевірки, зокрема, чи були одержані пояснення від осіб, указаних у заяві, чи інші відомості, в яких виникла потреба; чи витребувані необхідні документи; чи достатньо повно у поясненнях та документах відображені обставини, які підлягають перевірці; чи наявні суперечності в матеріалах перевірки і якщо є, то чи вжито необхідних заходів до їх з’ясування; чи правильною є оцінка одержаних при перевірці даних, на підставі яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, чи правильно застосовано закон.
Перевіряючи постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор одночасно знайомиться з матеріалами, на підставі яких було прийнято відповідне рішення. Якщо прокурор дійде висновку, що таких матеріалів недостатньо для прийняття обґрунтованого рішення, він скасовує постанову слідчого, органу дізнання і доручає перевірку слідчому (органу дізнання) або сам проводить додаткову перевірку чи порушує кримінальну справу.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой)