Головна Головна -> Підручники -> Підручник Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой) скачати онлайн-> § 7. Нагляд за законністю продовження строків досудового слідства і тримання під вартою

§ 7. Нагляд за законністю продовження строків досудового слідства і тримання під вартою


Закон України “Про прокуратуру” зобов’язує прокурора вживати заходів до того, щоб органи досудового слідства додержувалися строків провадження слідства та тримання під вартою (п.1 ч.І ст. 30 Закону).
Прокурори мають забезпечувати додержання строків досудового слідства та тримання обвинувачених під вартою, встановлених КПК. У разі неможливості закінчити розслідування та відсутності підстав для скасування або зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, забезпечити своєчасне продовження строків слідства, а також направлення до суду і підтримання подання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою (п. 5.5. наказу Генерального прокурора України № 4/1 гн від 20.04.2004 p.).
Вчасне і швидке провадження досудового слідства є однією з найважливіших умов успішного розкриття злочину, а також забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. У зв’язку з цим кримінально-процесуальне законодавство встановлює строк досудового слідства у два місяці.
Цей строк обчислюється з моменту порушення кримінальної справи і до направлення її прокурору з обвинувальним висновком або постановою про передачу справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру чи до припинення або зупинення провадження у справі. При неможливості закінчити слідство в цей строк, він може бути продовжений міським, районним і прирівняним до них прокурором до трьох місяців, а в особливо складних справах — прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурорами міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами або їх заступниками — до шести місяців.
У виняткових випадках термін досудового слідства може бути продовжений Генеральним прокурором України або його заступниками.
На відміну від строку тримання під вартою під час розслідування кримінальної справи, який в цілому не може перевищувати 18 місяців (ст. 156 КПК України), межі продовження термінів слідства законом не встановлені (ст. 120 КПК України).
При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також при поновленні припиненої справи строк додаткового слідства у межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством. Подальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах (ч. 4 ст. 120 КПК України).
Порушення строків слідства і тримання під вартою можуть бути встановлені прокурором шляхом ознайомлення з наглядовим провадженням у справі, визначення дати арешту за книгою обліку заарештованих, вивчення постанови слідчого про порушення клопотання про продовження строків попереднього слідства або подання про продовження строку тримання під вартою, а також матеріалів кримінальної справи, по якій порушуються такі клопотання, перевірки скарг про порушення строків тримання під вартою, перевірок строків тримання під вартою у слідчому ізоляторі та ізоляторі тимчасового утримання тощо.
Оскільки обрання такого запобіжного заходу як взяття під варту відбувається лише за рішенням суду, то, природно, що кримінально-процесуальним законодавством і для продовження строку тримання під вартою встановлено судовий порядок.
У той же час подання слідчого до суду про продовження строку тримання під вартою повинно бути узгоджене з прокурором відповідного рівня.
Термін тримання під вартою може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців — за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
2) до дев’яти місяців — за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини — суддею апеляційного суду;
3) до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини — суддею Верховного Суду України. Кримінально-процесуальне законодавство встановлює єдину підставу для продовження строку тримання під вартою: у випадках, коли у двомісячний термін, передбачений законом, розслідування справи закінчити неможливо і лише за умови відсутності підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м’який (ч.2 ст.156 КПК).
У той же час прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у справі, має право дати згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення (ч. З ст.156 КПК). У цьому разі справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 КПК виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.
Регламентуючи порядок продовження строку тримання під вартою, кримінально-процесуальне законодавство визначає такі умови для внесення слідчим або прокурором відповідного подання до суду: відсутність підстав для зміни запобіжного заходу чи неможливість закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення (ч.І ст. 165-3 КПК). Отже, у кожному випадку розгляду прокурором подання слідчого про продовження строку тримання під вартою він має дослідити питання про можливість направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення і лише у разі відсутності такої можливості вирішувати питання про погодження відповідного подання слідчого.
Клопотання про продовження термінів слідства і тримання під вартою повинно порушуватися слідчим з таким розрахунком, щоб це питання було вирішене прокурором до закінчення поточних термінів слідства або тримання під вартою.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ч.2 ст. 165-3 КПК подання про продовження строку тримання особи під вартою повинно бути подане до суду:
1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців — не пізніш як за п’ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою;
2) при продовженні строку тримання під вартою до дев’яти місяців — не пізніше п’ятнадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою;
3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти місяців — не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою.
Таким чином, подання про продовження строку тримання особи під вартою повинно подаватися слідчим прокурору відповідного рівня заздалегідь, до закінчення вказаних строків, з урахуванням часу, необхідного прокурору для ознайомлення з матеріалами справи.
Частина 1 ст. 165-3 КПК містить вимоги до подання про продовження строку тримання під вартою. В ньому, зокрема, мають зазначитись причини, через які необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу.
Оскільки суд, вирішуючи питання як про взяття під варту, так і про продовження строку тримання під вартою, не входить в дослідження доказів, які підтверджують, що злочин вчинено саме тією особою, щодо якої вноситься відповідне подання, це завдання слід вирішувати прокурору, на розгляді у якого знаходиться відповідне подання слідчого. Природно, що за відсутності доказів вини обвинуваченого втрачає сенс дослідження підстав для продовження строку тримання під вартою.
Як і у випадку вирішення питання про погодження подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор повинен ознайомитись з усіма матеріалами справи, перевірити законність отримання доказів, їх достатність для обвинувачення.
Виявивши порушення вимог закону про строки слідства і тримання під вартою, прокурор може прийняти одне з таких рішень: винести постанову про звільнення обвинуваченого з-під варти, яке підлягає негайному виконанню адміністрацією місця попереднього ув’язнення (п. З ч. 2 ст. 44, ст. 45 Закону “Про прокуратуру”); дати згоду на продовження строку слідства або відмовити в цьому (ст. 120 КПК України); дати письмові вказівки слідчому про провадження необхідних слідчих дій (п.З ч. 1 ст. 227 КПК України); вжити заходів до притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні закону (п. З ч. 2 ст. 20 Закону “Про прокуратуру”).
Погодження подання відбувається шляхом відповідного напису на поданні, який скріпляється підписом прокурора і печаткою.
Подання слідчого про продовження терміну тримання під вартою розглядається суддею одноособово за участю прокурора, захисника, якщо він з’явився. За необхідності до суду доставляється обвинувачений. Брати участь у розгляді подання може як прокурор, з яким воно узгоджено, так і прокурор, його заступник чи помічник прокурора відповідної територіальної прокуратури. Висловлюючи свою думку по суті подання, прокурор повинен обґрунтувати наявність або відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини четвертої статті 165-3 КПК на постанову судді до апеляційного суду прокурором протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Постанови судді Апеляційного і Верховного Суду України не підлягають оскарженню, на них прокурором не може бути внесено подання.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой)