Головна Головна -> Підручники -> Підручник Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой) скачати онлайн-> § 2. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

§ 2. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян



Для виконання завдань при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів адміністраціями органів і установ, які виконують покарання і застосовують призначені судом заходи примусового характеру, адміністраціями місць тримання затриманих і осіб, взятих під варту, прокурори для попередження, виявлення і усунення порушень закону наділені відповідними повноваженнями. З цією метою прокурори можуть використовувати не тільки відповідні спеціальні повноваження, надані їм при здійсненні нагляду за виконанням законів у цій галузі (ст. 44 Закону “Про прокуратуру”), але й з урахуванням специфіки предмета нагляду також повноваження, які передбачені іншими галузями прокурорського нагляду, зокрема, ст. 20 Закону “Про прокуратуру”, ст. 227 КПК. Повноваження прокурорів у цій сфері діяльності за своїм характером покликані забезпечити виконання поставлених перед органами прокуратури завдань.
На підставі ч. 2 ст. 44 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор має право:
1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховування;
2) безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані, заарештовані;
3) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;
4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
5) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;
6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;
7) негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.
Зазначені повноваження прокурора мають владно-розпорядчий характер. Закон України “Про прокуратуру” визначає, що постанови і вказівки прокурора щодо додержання законності і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі, інших покарань, а також осіб, до яких застосовані заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону). Такі ж вимоги визначені у ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК).
Генеральний прокурор України в наказі за № 8 гн від 23.04.2004 р. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законності при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”, вимагає від підлеглих прокурорів систематично проводити комплексні перевірки додержання законів і визначає терміни їх проведення, а саме:
а) у слідчих ізоляторах, дільницях слідчих ізоляторів, на території виправних колоній, комісіях з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі зі слідчих ізоляторів до виправних та виховних установ — щомісячно;
б) у місцях виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, — один раз на півріччя;
в) у кримінально-виконавчих інспекціях — щоквартально;
г) у відділах державної виконавчої служби — один раз на півріччя;
д) у дисциплінарних батальйонах — один раз на півріччя;
є) на гауптвахтах — щомісячно;
ж) у міжобласних центрах та відділеннях стаціонарно-психіатричної експертизи для осіб, які тримаються під вартою, — щомісячно.
Генеральний прокурор України покладає на прокурорів обов’язок проводити комплексні і цільові перевірки, під час яких особливу увагу звертати на наявність законних підстав та обґрунтованість тримання громадян у місцях попереднього ув’язнення, установах виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом. До перевірок залучати спеціалістів, керівників контролюючих органів, структурних підрозділів прокуратур і проводити їх на підставі глибокого вивчення стану законності в установах, з урахуванням звернень громадян і посадових осіб, повідомлень у засобах масової інформації (п.6.1 наказу).
При перевірці додержання законності у містах тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установ, у яких засуджені відбувають покарання, установ для примусового лікування і виховання, прокурор має право опитувати осіб, які там перебувають, знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовані заходи примусового характеру (ст. 44 Закону “Про прокуратуру”). Опитування є однією з форм виявлення порушень законності і проводиться як у присутності адміністрації, установи, так і без неї. Крім цього, прокурор має право приймати заяви і скарги від осіб, які знаходяться в цих установах.
При відвідуванні таких установ прокурор перевіряє законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації, зупиняє виконання незаконних актів, опротестовує або скасовує їх у разі невідповідності законодавству, вимагає від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень (п.2 ст. 44 Закону “Про прокуратуру”).
Перевірка цих актів може здійснюватись як за заявами і скаргами, так і з особистої ініціативи прокурора. Прокурор має право скасувати будь-яку постанову посадових осіб органів і установ виконання покарання, слідчих ізоляторів і лікувально-трудових профілакторіїв щодо встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених, а також осіб, до яких застосовані заходи примусового характеру, у разі їх невідповідності законодавству.
Незаконні накази і розпорядження адміністрації установ прокурор опротестовує, керуючись ст. 21 Закону України “Про прокуратуру”, або вносить припис про усунення порушень закону (ст. 22 Закону “Про прокуратуру”). Особливу увагу він повинен приділяти дотриманню вимог законодавчих актів, які регламентують знаходження осіб у цих установах. При виявленні осіб, які незаконно перебувають у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру, прокурор зобов’язаний негайно їх звільнити (п.З ч. 2 ст. 44 Закону “Про прокуратуру”).
Незаконним вважається перебування у вказаних установах осіб без належних документів, осіб, які підлягали звільненню через закінчення строку затримання, перебування під вартою на досудовому слідстві, відбуття строку покарання, акта про помилування, за постановою або ухвалою судових інстанцій та на підставі рішення суду про умовно-дострокове звільнення, в інших випадках, передбачених ст. 152 КВК України.
Звільнення осіб, які незаконно перебувають у цих установах, відбувається на підставі постанови прокурора. Постанови, а також вказівки прокурора згідно зі ст. 45 Закону “Про прокуратуру” щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.
Отже, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, використовує повноваження владно-розпорядчого характеру, що забезпечує їх невідкладне виконання і гарантує захист прав і законних інтересів затриманих, заарештованих і позбавлених волі осіб. Прокурори мають організувати нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян методами, визначеними наказом Генерального прокурора № 6 гн від 15.04.2004 р. “Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави”, з урахуванням особливостей, передбачених наказом Генерального прокурора України № 8 гн від 23.04.2004 р.
При цьому наглядову роботу треба проводити шляхом проведення комплексних та цільових перевірок у місцях попереднього ув’язнення, виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, із залученням спеціалістів — працівників контролюючих органів, структурних підрозділів прокуратур на підставі глибокого вивчення стану законності в установах з урахуванням звернень громадян і повідомлень у засобах масової інформації (п.п. 5, 6 наказу Генерального прокурора України № 8 гн від 23.04.2004 p.).
Нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань спрямований нате, щоб не порушувались передбачені кримінально-виконавчим законодавством порядок та умови утримання осіб при відбуванні ними покарань, додержувались права затриманих, взятих під варту, засуджених до позбавлення волі чи інших заходів примусового характеру, а також виконувались цими особами покладені на них обов’язки.
Розпорядження прокурора, що стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов’язкові для всіх органів, посадових осіб, які їх виконують (ч. 2 ст. 415 КПК). Органи і установи виконання покарань зобов’язані виконувати постанови і вказівки прокурора щодо додержання порядку виконання покарання, встановленого кримінально-виконавчим законодавством (ч. 2 ст. 22 КВК).
Заходи реагування прокурора на виявлені порушення законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, можуть бути розділені на дві групи:
1) вимоги прокурора, обов’язкові для виконання;
2) вимоги прокурора, обов’язкові для розгляду.
До першої групи відносяться такі заходи реагування, спрямовані на усунення порушень вимог кримінально-виконавчого і кримінально-процесуального законодавства, як постанова і вказівка.
Так, прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру, а також вжити заходів до усунення порушень встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, шляхом внесення таких документів реагування, як постанови та вказівки. Постанови та вказівки прокурора з зазначених питань є обов’язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону).
Постанова вноситься прокурором у випадках виявлення осіб, які незаконно затримані і знаходяться в місцях попереднього ув’язнення, встановлення незаконних постанов і рішень адміністрації місць попереднього ув’язнення відносно порядку і умов тримання затриманих, взятих під варту, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, виявлення у штрафних чи дисциплінарних ізоляторах, карцері заарештованих, які незаконно тримаються.
Вказівки прокурора — це захід реагування на виявлені порушення законодавства про порядок та умови відбування покарання. Як правило, вони даються прокурором в письмовій або усній формі з метою негайного усунення порушень законів. Письмові вказівки можуть бути видані як окремий документ — “вказівка про усунення виявленого порушення закону”, або про порушення закону вказується в акті перевірки місць відбування покарання (це може бути і довідка). Усні вказівки, як правило, прокурор дає у зв’язку з виявленням незначних одиничних порушень, які негайно усуваються в ході перевірки.
В практичній діяльності органів прокуратури також широко використовується такий акт реагування, як припис, передбачений ст. 22 Закону “Про прокуратуру”. Припис — це письмовий акт прокурорського реагування про усунення порушення закону, яке має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, організації, установи, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуте.
До першої групи заходів реагування слід також віднести і акти, які прокурор використовує при нагляді за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство (ст. 100, 227 КПК і ст. 29-32 Закону України “Про прокуратуру”).
До другої групи заходів реагування відносяться акти, передбачені п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 20, ст. 21, 23, 24, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, — протести, подання, постанови, заяви до суду або господарського суду.
Прокурор реалізує свої повноваження шляхом опротестування незаконних наказів, розпоряджень чи дій адміністрації установи виконання покарання (ст. 21 Закону “Про прокуратуру”). Подання про усунення порушень закону, причин цих порушень та умов, що їм сприяють, прокурор вносить адміністрації установи за матеріалами комплексної перевірки додержання законів (ст. 23 Закону). Поряд з цим прокурор, керуючись ст. 24 Закону “Про прокуратуру”, може винести постанову про порушення дисциплінарного провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи. Прокурор на підставі п. 6 ст. 20, ст. 36-1 Закону “Про прокуратуру” може звертатися до суду або господарського суду з заявою або позовом про захист законних інтересів установи виконання покарання або особи, що відбуває покарання, тощо.
Таким чином, прокурор за результатами проведеної перевірки вживає відповідних заходів прокурорського реагування щодо усунення виявлених порушень законів, поновлення порушених прав і свобод громадян, притягнення винних посадових осіб до передбаченої законом відповідальності. Обрання актів прокурорського реагування на виявлені порушення законів залежить від їх характеру і наслідків, що наступили.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой)