Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Танчин I.3.) скачати онлайн-> Системно-механічне уявлення.

Системно-механічне уявлення.



Під впливом механіки (і фізики взагалі) представники цього напрямку намагалися звести закономірності функціонування і розвитку суспільства до механістичних закономірностей. Вони намагалися пояснити світ, не вдаючись до понять “ціль” або “кінцева причина”. Прихильники системно-механічних уявлень не вважали, що “ціль” або “кінцева причина” притаманні суспільству і тому не ставили за мету продукування теорій, які б оцінювали розвиток суспільства, виходячи із його цілей. Вони в основному концентрували свою увагу на вивченні причинно-наслідкових явищ: одна подія зумовлена іншою, інша — ще іншою і так далі. Суспільство вони вважали чимось подібним до механічного агрегату.

Відомим представником механіцизму вважають італійського вченого Вілфредо Парето (1848—1923). Він вважав, що суспільство є своєрідним механізмом, який збудований з атомів — людей. Вони становлять систему, що складається з окремих елементів, які взаємопов’язані і впливають один на одного. Ці елементи неоднорідні. Кращі складають еліту, яка керує суспільством. Рівновага в системі забезпечується циркуляцією еліти: кращі з представників низів можуть підніматися догориі входити в еліту, а ті члени еліти, які деградують — опускаються донизу. Зміна еліт може відбуватися через кооптацію елітою до своїх лав представників нижчих класів, якщо ж ні, то оновлення еліти відбувається завдяки соціальній революції, увесь сенс якої, згідно Парето, полягає у персональній заміні правлячої еліти.

Існують також “енергетичні”, “термодинамічні” та інші форми механіцизму, які відповідали певним етапам розвитку фізики.

Системно-органічне уявлення. Представниками цього напряму в соціології є Стюст Конт, Герберт Спенсер.

Системно-органічне розуміння суспільства з’явилося під впливом Чарльза Дарвіна та інших відомих біологів-еволюціоністів XIX ст. Поняття організму в той час стали уявляти ключем до наукового пояснення законів природи; ідеї, які ґрунтувалися на атомістичній традиції, у XIX ст. стали розглядати як застарілі. Скажімо, на думку Огюста Конта, індивіди тільки думають, що вони діють відповідно до “своїх особистих імпульсів”, насправді ж вони постійно беруть участь у загальному розвитку, як правило, не задумуючись про це. Огюст Конт постійно підкреслював примат суспільства над індивідом, а слова “індивід”, “індивідуальний” у його творах, зазвичай, мають зневажливий відтінок.

“У політиці системно-органічна точка зору призводила до возвеличення суспільства на противагу індивідові. Це гармоніювало зі зростаючою могутністю держави, а також із націоналізмом, який міг звернутися до дарвінівського вчення про виживання найсильніших, застосовуючи його вже не до індивідів, а до націй” (Бертран Рассел).

Суспільство, вважають прихильники системно-органічного напряму — це своєрідний організм, система, яка перебуває у постійному розвитку подібно до живого організму. Наприклад, у процесі свого розвитку суспільство “нарощує масу” (зростає кількість населення, матеріальні ресурси); суспільство має свою “нервову систему” (шляхи сполучень та інші засоби комунікацій), “м’язи” (силові структури — армія, поліція), “мозок” (УРЯД, парламент), “кровоносну систему” тощо. Петро (Петер) Лілієнфельд (1829—1903) — німецький соціолог, який живі працював в Росії, вважав, що торгівля виконує в суспільстві ті ж функції, що і кровообіг в організмі, а функції уряду аналогічні функціям мозку. Австрійський вчений Альберт Шеффле (1831—1903) у праці з характерною назвою “Будова і життя соціальних тіл” аналізував економічне життя суспільства як пряму проекцію обміну речовин в організмі. Пов’язані один з одним органи, утворюють систему єдиного організму. Якщо якийсь орган перестає функціонувати, або дає збої, організм не може функціонувати нормально і може взагалі вийти з ладу.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Танчин I.3.)