Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Танчин I.3.) скачати онлайн-> 4.2.5. Соціальні інститути

4.2.5. Соціальні інститути



Елементи соціальної структури пов’язані між собою. Великі групи складаються з менших груп, групи складаються зі статусів. Ці елементи соціальної структури вибудовуються завдяки соціальним інститутам.

Кожне суспільство має дбати про задоволення різноманітних потреб своїх членів, про передачу своєї культурної спадщини наступним поколінням. Тобто суспільство зацікавлене, щоб стосунки його членів відбувалися не хаотично, а організовано, прогнозовано і стійко. Безпека людини, її освіта, здоров’я, господарська діяльність, родинні стосунки та ін. — усі ці явища нашого щоденного життя гарантовані від стихійності, спорадичності і відбуваються згідно з певними установками ( установка — приблизно так можна перекласти з латинської мови слово “інститут”).

Соціальні інститути — це стійкі види соціальних взаємодій, які склалися історично, само відтворюються і задовольняють певні життєво важливі потреби людей.

Еміль Дюркгейм називав соціальні інститути “фабриками відтворення суспільних відносин”. Соціальні інститути організовують людську діяльність у певну систему ролей і статусів, встановлюючи взірці поведінки людей у різних сферах суспільного життя.

Поняття “соціальний інститут” запровадив Герберт Спенсер, який виділив основні соціальні інститути, які і сьогодні певним чином визнаються як основні:

сімейний — відповідає за опіку і виховання дітей, їх соціалізацію, впорядкування сімейного життя;

обрядовий — встановлює звичаї, обряди, регулює щоденну поведінку людей;

політичний — відповідає за організацію й розподіл влади в суспільстві (держава, армія, суд, партії, вибори тощо);

релігійний — згуртовує суспільство, встановлює моральні норми і принципи людського життя;

економічний — регламентує соціальні відносини в сфері виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг (власність, гроші, ринок, трудова діяльність тощо).

Інституціалізація — це заміна спонтанної й експериментальної поведінки на передбачувану поведінку, яка є очікуваною, а також моделюється та регулюється.

Люди в соціальних групах намагаються реалізувати свої потреби спільно і шукають для цього різноманітні способи. У процесі суспільної взаємодії вони знаходять загальноприйнятні взірці, шаблони поведінки, які поступово через повторення й оцінку перетворюють у стандартизовані звичаї і звички. Через деякий час ці шаблони і взірці поведінки підтримуються громадською думкою, сприймаються й узаконюються.

Скажімо, кожне суспільство має виробляти і розподіляти матеріальні цінності і послуги. Соціальним інститутом “відповідальним” за цю сторону життя суспільства є економіка. її форма може змінюватися в різних суспільствах: може бути вільноринкова економіка, соціалістична, феодальна чи державно капіталістична економіка, але не існує такого суспільства, яке би не виробило свого існування певних взаємодій у процесі виробництва їжі, одягу, житла і розподілу цих благ серед своїх членів. Для виконання цих функцій кожне суспільство виробляє власні норми і цінності, різні соціальні групи й організації, статуси і ролі.

Можна виділити такі характерні особливості соціальних інститутів:

в інститутах існують способи дії від імені членів групи, як цілого. Щ способи дії повинні виконуватися незалежно від особистих інтересів осіб, включених у цей інститут (Наприклад, суддя має винести законний вирок злочинцю, навіть якщо він йому симпатизує);

кожен соціальний інститут має певні функції. Серед них: ті, які регулюють поведінку членів суспільства і соціальних груп; забезпечують стійкість суспільного життя; здійснюють інтеграцію суспільства;

у межах соціальних інститутів виділяється система соціальних ролей.

Інституалізація робить поведінку кожного окремого члена суспільства передбачуваною за орієнтацією і за формою вияву. Зрозуміло, що завжди є окремі винятки, існують, наприклад, сексуальні відносини поза сім’єю, корупція, проституція чи наркоманія, але такий, позаінституційний тип поведінки негативно оцінюється суспільством.

Кожен соціальний інститут виникає і функціонує, виконуючи певну соціальну потребу. Якщо інститут не здатний ефективно справлятися із цією потребою, то відбувається падіння його авторитету, криза цього інституту. Наслідком такої кризи є перерозподіл функцій. Скажімо, з середини 80-х рр. XX ст. в Україні розпочиналась криза загальноосвітньої школи, яка, зокрема, виявлялася у тому, що школа була спроможна підготувати випускників до вступу у вищі навчальні заклади. Суспільство миттєво відреагувало на нову потребу: з’явилися репетитори — інститут посередників.

Якщо ж якась суспільна потреба стає незначною або зовсім зникає, то зникає і потреба в існуванні цього інституту. Щоправда, він за інерцією ще може продовжувати деякий час функціонувати як данина традиції, але врешті-решт припиняє своє існування. Найважливішими чинниками змін є політика, економіка і культура.

Зародження і загибель соціального інституту можна розглянути на прикладі інституту дуелей. Дуелі були інституіалізованим методом з’ясування стосунків між дворянами в період з XVI до XVIII ст. Цей інститут виник у зв’язку з потребою захисту честі дворянина і впорядкування стосунків між представниками цього соціального прошарку. Поступово система процедур і норм розвивалася і спонтанні сварки та скандали перетворювалися у високо формалізовані поєдинки зі спеціалізованими ролями (секунданти, медики, обслуговуючий персонал). Цей інститут підтримував ідеологію незаплямованої дворянської честі, що панувала в привілейованих верствах суспільства. Він передбачав достатньо жорсткі норми захисту кодексу честі: дворянин, який отримав виклик на дуель, повинен був або прийняти його, або з ганьбою покинути світське життя. Але з розвитком капіталістичних відносин змінювалися етичні норми в суспільстві, що виявилося, зокрема, у непотрібності захисту дворянської честі зі зброєю в рунах.

Стан соціальних інститутів с чітким індикатором соціальної стабільності усієї соціальної системи: суспільство стабільне тоді, коли функції соціальних інститутів зрозумілі, очевидні і стійкі. У нестабільному суспільстві функції соціальних інститутів амбівалентні (неоднозначні, суперечливі) і нестабільні. Наприклад, ще недавно, на початковому етапі перехідного періоду від соціалізму до капіталізму, досить непросто було провести межу між кооператором, провідником нових форм господарювання і економічним злочинцем,

У міру ускладнення соціальної організації певної спільноти, те саме відбувається і з її основними інститутами. У примітивних суспільствах існувало лише декілька головних соціальних інститутів — господарство, родина, релігія. Але зі збільшенням розмірів спільноти й ускладненням її структури, з’являються додаткові інститути — уряд, право, армія, освіта, медицина, наука тощо. Сучасному суспільству притаманне розростання та ускладнення системи соціальних інститутів. Адже постійно з’являються нові проблеми, які породжують нові потреби і вимагають нових розв’язань. Виникають нові галузі науки і господарства, ускладнюється система управління суспільством. Наприклад, в українському суспільстві сьогодні активно розвиваються інститути багатопартійності та місцевого самоврядування, провадяться дискусії стосовно запровадження такого політичного інституту, як верхня палата парламенту та і н.

Контрольні питання та завдання

Що таке “соціальна структура”?

1. Назвіть соціальні статуси, носіями яких є Ви.

2. Наведіть приклади не збігання статусів.

3. Наведіть приклади вроджених і набутих статусів.

4. Охарактеризуйте головні політичні та економічні статуси у нашій країні до 1991 р. і дотепер.

5. Що таке соціальна роль?

6. Охарактеризуйте рольовий набір у сім’ї.

7. Охарактеризуйте види соціальних груп.

8. Чи будь яка група с одночасно організацією?

9. Бюрократія — позитивне чи негативне соціальне явище?

10. Порівняйте різні типи соціальних організацій.

11. Які умови виникнення і становлення соціальних інтуїтивні








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Танчин I.3.)