Головна Головна -> Підручники -> Підручник Судова психіатрія (С.В. Жабокрицький, А.П. Чуприков) скачати онлайн-> 3. Експертиза стану здоров’я, штучних хвороб та самоушкоджень

3. Експертиза стану здоров’я, штучних хвороб та самоушкоджень


Визначення стану здоров’я в судово-медичній практиці, як правило, проводиться у таких випадках:
1. При неявці особи за викликом слідчого чи суду, чи при відмові давати показання через хворобу або пред’явлення у зв’язку з цим медичного документа про захворювання, який викликає сумнів у його достовірності.
2. В ув’язненого, який відмовляється працювати, при наявності скарг на стан здоров’я.
3. При відстрочці виконання вироку про засудження особи до позбавлення волі, виправно-трудових робіт чи інших мір покарання з приводу важкої хвороби до її вилікування, а також при вагітності і після пологів.
4. При ухиленні від чергового призову на дійсну військову службу і при ухиленні військовослужбовців від служби.
5. При визначенні потреби в санаторно-курортному лікуванні, посиленому харчуванні при порушенні позовів у цивільному процесі.
У зв’язку з особиливою складністю експертиза стану здоров’я дуже часто проводиться комісійно, з залученням висококваліфікованих лікарів-клініцистів відповідних спеціальностей, а при необхідності клінічного обстеження особу поміщають у стаціонар.
При проведенні експертизи експерт чи лікарська комісія можуть зіткнутися з різними видами обману з боку особи, яку оглядають щодо стану її здоров’я. Розрізняють такі види обману: симуляція хвороби, агравація, дисимуляція, штучні хвороби і калічення членів.
Симуляція хвороб. Симуляція – це показ, видання неіснуючої хвороби. Симулянти – це здорові люди, які без шкоди для організму різними способами і прийомами прагнуть відтворити хворобу, її суб’єктивні і об’єктивні симптоми чи частину і тих, і інших.
Природно, що навіть найдосвідченіший симулянт не може відтворити хворобу в цілому. Найчастіше симулюються:
1. Підвищення температури – непомітне постукування нігтем пальця по кінчику термометра, натирання пахви перцем, сіллю, часником, бодягою.
2. Відтворення блювоти прийомом блювотних речовин чи подразненням м’якого піднебіння, інколи напругою психіки.
3. Кровотеча – до виділень додають свою кров з попередньо нанесених малопомітних ушкоджень чи кров тварини, іноді який-небудь фарбник.
4. Патологічні властивості сечі – додають у сечу кров, цукор, курячий білок, інколи замість своєї сечі на аналіз здають сечу хворого.
5. Жовтуха – прийомом акрихіну.
6. Захворювання серця – для підвищення артеріального тиску, викликання прискореного серцебиття п’ють міцний чай, каву, приймають кофеїн, ефедрин, випалюють 2-3 пачки цигарок за день.
7. Захворювання легенів – туберкульоз (додають у мокроту кров із десни, замінюють мокроту мокротою туберкульозного хворого); гостре запалення легенів – вдихають речовини, які подразнюють дихальні шляхи.
Ознаки викриття симулянтів:
1. Нестабільний анамнез захворювання – при повторних бесідах лікаря з пацієнтом останній вказує різний час появи ознак хвороби, різні причини її розвитку; скарги його часто стереотипні чи невизначені.
2. При лікарському обстеженні – відсутність важливих, важко відтворюваних ознак хвороби, суперечності між скаргами і об’єктивними ознаками, “неправильне протікання хвороби”.
3. Симулянт прагне здаватися більш тяжкохворим, ніж це буває при дійсній, відтворюваній ним хворобі. У цій ситуації дуже доречна приказка: “Симулянт гірше бачить, ніж сліпий, гірше чує, ніж глухий, кульгає сильніше, ніж кривий”.
4. Тактика симулянта – наполегливість, настирність, прагнення отримати звільнення від роботи.
5. Скарги на неефективність лікування, вимагання до себе підвищеної уваги.
6. Раптове виздоровлення – якщо втратив надію на успішне завершення обману.
Агравація – перебільшення проявів хвороби чи травми, яка є в дійсності. Агравант завжди хворий чоловік, але переслідує конкретні корисливі цілі.
Дисимуляція – приховування наявної хвороби. Здійснюється з корисливою метою: при вступі до навчального закладу, при влаштуванні на роботу з підвищеними вимогами.
Штучні хвороби – різного роду самоушкодження (фізичні і хімічні), які заподіюються з метою отримання яких-небудь вигод і привілеїв чи відхилення від несення цивільної чи військової служби. Нерідко вони набувають тяжкого, тривалого характеру і вимагають лікування.
Найчастіше викликають такі штучні хвороби:
1. Дерматити – можуть бути механічного походження (розчісування, тертя шкіри), хімічного (примочки розчинів кислот, лугів, гасу, соку дурману, махорки), термічного (опіки сонячними променями чи штучними джерелами тепла).
2. Виразки – прибинтовування до шкіри вареної картоплі, мокрого пічного попелу, обливання шкіри кислотою і лугами, втирання отруйних рослин – лютику, тютюну.
3. Абсцеси і флегмони – уведення під шкіру інфекції (прошивання тканин ниткою, яка промочена слиною, зубним нальотом, калом) або хімічних речовин (солі, мила, гасу, скипидару, кислот, лугів).
4. Набряки – перетягування кінцівок бинтом чи тривале постукування тупим предметом.
5. Пухлини – уведення під шкіру відносно нешкідливих речовин, але які практично не розсмоктуються (парафін, стеарин, вазелін).
6. Випадання прямої кишки – шляхом уведення в неї мішечка з сухим горохом, який набухає і мішечок за тасьму із силою висмикують, витягуючи за собою слизову оболонку.
7. Грижі – пальцевим розширенням пахового кільця з наступним сильним натужуванням, кашлем, підняттям важкого тягаря.
8. Хвороби очей (кон’юнктивіти, кератити, панофтальміти) – викликаються механічними (натирання очей рукою, тканиною, уведення в щілину ока пилу, піску, дрібно наструганого волосся), хімічними (уведеннями солі, кислот, лугів), променевими (довгий час дивитися на сонце, полум’я вольтової дуги), токсично-алергічними (уведенням в щілину ока квіткового пилку тощо) засобами.
9. Хвороби органу слуху – уведення в зовнішній слуховий отвір посторонніх тіл (дріт, цвях, голка) чи проколюванням барабанної перетинки.
10. Терапевтичні захворювання – тяжкий розлитий бронхіт (вдихання цукрової пудри), гостра діарея (прийом послабляючих речовин чи мила).
11. Венеричні захворювання – виразка статевого члена (припікання статевого члена цигаркою, яка горить, розжареною монетою), що видається за первинний сифіліс; гонорейний уретрит (уведення в сечовидільний канал кусочків мила).
Калічення членів – навмисне заподіювання самому собі чи за домовленістю з іншою особою якого-небудь ушкодження з корисливою метою (інсценування пограбування, при симуляціях замаху на убивство чи самогубство, симуляція квартирних і сімейних сварок, у застрахованих осіб – для отримання допомоги, у засуджених і військовозобов’язаних).
При каліченні членів найчастіше страждають верхні і нижні кінцівки від дії гострої, тупої чи вогнестрільної зброї, низької чи високої температури.
Особливостями судово-медичної експертизи штучних хвороб і калічення членів є:
1. Опитування особи – виясняють коли, де, чим і за яких обставин було отримане ушкодження, хто це бачив, чув, де утримується знаряддя (зброя), що робив потерпілий після отримання ушкодження, як швидко і куди звертався за допомогою.
2. Огляд потерпілого – детальний опис усіх ознак хвороби, виявлених ушкоджень і змін.
3. Дослідження речових доказів – огляд, опис, фотографування одягу і взуття зі слідами ушкоджень, знарядь, відрубаних пальців, вирізаних країв ран, різних прокладок при вогнестрільних пораненнях.
4. Огляд місця події.
5. Проведення слідчого експерименту з фотографуванням основних його етапів. Інколи проводиться кінозйомка.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Судова психіатрія (С.В. Жабокрицький, А.П. Чуприков)