Головна Головна -> Підручники -> Підручник Судова психіатрія (С.В. Жабокрицький, А.П. Чуприков) скачати онлайн-> 1.3. Підготовка матеріалів для судово-психіатричної експертизи

1.3. Підготовка матеріалів для судово-психіатричної експертизи



Кожна призначувана судово-психіатрична експертиза має бути ретельно підготовлена слідчим (судом). Від якості підготовчої роботи багато в чому залежать повнота і всебічність експертного дослідження, а також надійність експертних висновків. Більшість необхідних дій для успішного проведення експертизи має право виконувати тільки орган, що призначає експертизу. Насамперед це стосується матеріалів, які підлягають експертному дослідженню, оскільки експерти неправомочні збирати їх самостійно.
Підготовча діяльність судово-слідчих органів багато в чому визначається характером підстав для призначення експертизи. Якщо серед них фігурують відомості про перебування особи щодо якої вирішується питання про проведення судово-психіатричної експертизи під спостереженням психіатра, експерту необхідно витребувати медичну документацію з відповідних психіатричних установ, а також документацію із судово-психіатричних експертних відділень і комісій (копію акта судово-психіатричної експертизи), якщо така особа піддавалась судово-психіатричній експертизі.
Основною такою установою є психоневрологічний диспансер (чи кабінет) за місцем проживання особи. Цей диспансер обслуговує населення закріпленої за ним території — району, області, міста. Саме до нього найчастіше звертаються по психіатричну допомогу. У диспансері зберігаються дані про подання особі, яка обслуговується в ньому, психіатричної допомоги іншими психіатричними установами, включаючи стаціонарні. Це є важливим джерелом для подальших пошуків необхідної медичної документації.
Крім цього судово-слідчі органи повинні надати експертам медичну документацію з наркологічних установ, якщо відомо, що особа лікувалася в них від алкоголізму чи наркоманії. До наркологічних установ належать наркологічні диспансери (кабінети), наркологічні лікарні та відділення.
В окремих випадках експерту-психіатру потрібна медична документація зі звичайних, неспеціалізованих поліклінік, лікарень, медичних пунктів, куди особа могла звертатись у зв’язку із захворюваннями головного мозку — енцефалітом, інсультом, травмою черепа та ін.
Крім збирання медичних документів необхідний допит осіб, яким відомі особливості поведінки суб’єкта дослідження. Це важливо насамперед тоді, коли цей суб’єкт раніше не спостерігався у психіатра, а підставою для призначення судово-психіатричної експертизи була неадекватність його поведінки.
Будь-які свідчення про неадекватну поведінку обвинувачуваного мають бути уточненими й деталізованими, у чому конкретно виявлялась неадекватність поведінки.
Відомості про поведінку особи не повинні бути уривчастими і хаотичними. Їх необхідно збирати систематизовано і послідовно. Підвищену увагу слід приділяти таким обставинам, як перенесені захворювання, характер відносин з оточенням, успішність навчання і дисципліна в навчальному закладі, виконання відповідних службових обов’язків, проходження військової служби, родинний стан, вживання спиртних напоїв, наркотичних та інших одурманюючих речовин, здійснення в минулому правопорушень і злочинів, звертання по психіатричну допомогу, перебування на примусовому лікуванні та ін. Особливий інтерес мають становити періоди істотних змін у поведінці суб’єкта, несподівані, різкі зміни в його житті: раптове і різке погіршення успішності; зниження показників праці (наростаюча професійна декваліфікація, неможливість упоратися з покладеними службовими обов’язками, часті звільнення та ін.); поява у суб’єкта невластивих йому раніше брутальності, озлобленості, конфліктності; емоційна холодність, черствість до рідних і близьких, відносини з якими були колись дружніми і теплими; втрата колишніх інтересів і захоплень; постійне зниження соціальної адаптації; наростаюча соціальна дезорганізація і деградація особистості.
Особливу увагу доцільно звернути на період до вчинення злочину, здійснення угоди чи іншої юридичної дії, що є підставою провадження кримінальної чи цивільної справи. Показань щодо вчинків, висловлювань, зовнішнього вигляду суб’єкта (обвинуваченого, потерпілого, позивача та ін.) у зазначений період має бути зібрано якомога більше.
Лише після завершення такої роботи судово-слідчими органами матеріали для експертизи можна вважати підготовленими.
Як свідчить експертна практика, основний недолік підготовки матеріалів для судово-психіатричної експертизи полягає в їх неповноті: відсутня медична документація; не допитуються особи, які добре знали суб’єкта дослідження, про особливості його поведінки; не встановлюються інші обставини, що стосуються предмета експертизи. Це змушує експертів заявляти численні клопотання про надання відсутніх матеріалів, що призводить до затягування термінів експертизи, а отже, і термінів судочинства, до порушення прав громадян, необґрунтованих втрат часу експертів.
Прийнявши рішення про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи, слідчий (суд) повинні визначитись, яким психіатрам чи співробітникам якої судово-психіатричної експертної установи слід доручити її проведення.
Найчастіше експертиза доручається членам СПЕК, що обслуговує відповідний регіон. Будь-яке відхилення від цього загального правила має бути продиктовано поважними причинами. Наприклад, коли через особливості конкретної справи всі члени обласної СПЕК підлягають відводу. У цьому разі проведення експертизи доручається іншим експертам (наприклад, членам СПЕК сусідньої області).
Найпершою у справі доцільно призначати амбулаторну судово-психіатричну експертизу. Стаціонарні експертні дослідження призначаються лише тоді, коли експерти впевнені, що амбулаторних досліджень для відповіді на поставлені запитання недостатньо. Первинна стаціонарна експертиза загалом можлива, але необхідність її проведення має зумовлюватись справді вагомими причинами і бути ґрунтовно мотивована в постанові (ухвалі) про її призначення. Якщо слідчий (суд) призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу, експерти не мають права обмежитися амбулаторною експертизою.
Термін амбулаторної експертизи не повинен перевищувати 20 днів з дня надходження в експертну комісію постанови (ухвали) про її призначення з усіма необхідними матеріалами до дня направлення письмового експертного висновку (акта експертизи) і матеріалів справи слідчому чи суду. У термін виконання амбулаторної експертизи не входить час, пов’язаний з наданням експертам додаткових матеріалів, несвоєчасним прибуттям підекспертного, а також втрати часу, які було допущено не з вини експертів або експертної установи.
Стаціонарна судово-психіатрична експертиза починається з дня надходження в експертну установу постанови (ухвали) про її призначення, матеріалів кримінальної чи цивільної справи або особистої справи заарештованого, а також прибуття до стаціонару підекспертного.
Згідно з діючою Інструкцією про проведення судово-психіатричної експертизи термін перебування підекспертного у стаціонарі не повинен перевищувати 30 днів. У разі потреби цей термін може бути продовжений.
Якщо необхідно продовжити тридцятиденний термін перебування підекспертного у стаціонарі експертної установи, експерти складають проміжний акт судово-психіатричної експертизи, який направляється органу, що призначив експертизу. Стаціонарна експертиза вважається завершеною після того, як складено і підписано експертний висновок. Термін оформлення висновку чинними нормативними актами не передбачений. Це питання вирішується індивідуально.
Нормативними актами не визначено також терміни заочних і посмертних експертиз. З огляду на особливості цих експертиз їх терміни не повинні перевищувати граничного терміну амбулаторної експертизи, тобто 20 днів, крім затримок, що виникли не з вини експертів. Експертиза в кабінеті слідчого має бути розрахована на разову присутність там експерта.
У суді термін судово-психіатричної експертизи залежить від часу, який потрібен експерту для вивчення матеріалів, вислухування свідчень учасників процесу, що стосуються предмета експертизи, спостереження за підекспертним у залі суду і його експертного огляду вперерві судового засідання (у наданому для цього приміщенні суду).
Суд виносить відповідне рішення лише після того, як заслухає думки всіх учасників судового розгляду.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Судова психіатрія (С.В. Жабокрицький, А.П. Чуприков)