Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Танчин I.3.) скачати онлайн-> Теорії міського способу життя.

Теорії міського способу життя.



Традиційно у соціології погляд на міський спосіб життя був досить песимістичний.

Фердинанд Тьонніс, поділивши суспільства на “гемайншафт” (“органічна” спільнота, традиційне суспільство) і “гезельшафт” (“механічне” суспільство, яке постало волюнтаристським, раціональним шляхом), зазначав, що поняття “гемайншафт”, відповідає сільському способу життя, а “гезельшафт” — міському. Основні відмінності між ними полягають у тому, що в суспільстві типу “гемайншафт” (селі) люди живуть відповідно до своїх общинних обов’язків, тоді як “гезельшафт” (місто) ґрунтується на прагненні до особистої вигоди; “гемайншафт” ґрунтується на традиційних звичаях, а “гезельшафт” — на формальних законах; для “гемайншафту” властивий розподіл праці за статево-віковими ознаками, для “гезельшафту” — на професійно-кваліфікаційній основі, пов’язаній з освітою і досвідом роботи.

На думку німецького соціолога Георга Зіммеля, напружений і швидкий ритм міського життя змушує мешканців міст до певних “оборонних” реакцій. Такими є знеособлений і замкнений спосіб життя: людина шукає опори тільки у собі. Приязні, теплі людські стосунки підмінюються розрахунком. “Мешканці міст йдуть за голосом розуму, а не серця”. Для міського способу життя властиво те, що ” всі люди рівноцінні, але не тому, що цінним є кожен з них, але тому, що жоден не має цінності, а цінними є лише гроші”. Кожна зміна місця проживання, роботи, навчання розриває і певні людські зв’язки, змушуючи укладати нові. В результаті — людина починає дивитися на свої взаємини з іншими людьми, аж до найінтимніших, як на тимчасові й умовні. Людина починає будувати свої зв’язки з іншими на функціональній основі. У системі ділових функціональних взаємин діє принцип “незамінних людей немає”. Але стосовно особистісних взаємин така фраза звучить як кощунство.

Людина раптом довідується, що той, кого він вважав другом, був, виявляється, важко хворим, або розлучився з дружиною, а він навіть не підозрівав про це. Або друзі помічають його відсутність тільки тоді, коли їм щось потрібно від нього. Конкретна особистість перетворюється, таким чином, в абстрактну категорію, позбавлену індивідуальності. Свідомість того, що ваші близькі можуть порівняно легко без вас обійтися, що ви є в принципі замінимі, викликає болюче відчуття власної мізерності. Почуття відчуження призводить до появи таких соціальних проблем, як алкоголізм, наркоманія, криміналітет, суїцид.

Однак, існує, на думку Зіммеля, і позитивний бік міського життя. Місто дає людині велику особисту свободу, вибір занять і способу життя. Зі зростанням чисельності груп, їх члени стають все менше схожими один на одного, індивідуальність посилюється за рахунок втрати індивідами їх соціальних характеристик.

Американський соціолог Льюїс Вірт звертає увагу на характерні особливості міського способу життя: втрачаються традиційні підстави суспільного життя, слабнуть родинні та сусідські зв’язки (у селі люди разом працюють, ходять до церкви, знають один одного змалку та ін.).

Натомість з’являються нові види людських стосунків, вони є переважно нетривкі, мають тимчасовий, знеособлений характер, починають переважати формальні види соціального контролю. Конкуренція переважає над співпрацею. Міські мешканці спілкуються активніше і частіше, але міжособистісні стосунки в місті є знеособленими, не такими близькими, як у селі. Городянин не здатен емоційно реагувати на кожну людину, із якою він контактує. Міський стиль життя, на відміну від сільського, передбачає набагато ширші, але менш глибокі контакти між людьми, з’являється почуття самотності в групі.

Льюїс Вірт пише: “Характерно, що міські мешканці зустрічаються один з одним, виступаючи у вкрай обмеженій ролі. їх залежність від іншої людини обмежується тільки якимось одним аспектом діяльності останньої”. Замість того, щоб сприйняти кожного індивіда, із яким ми зустрічаємось, як цілісну особистість, ми підтримуємо із більшістю лише поверхові контакти, пояснював він. Ми зацікавлені тільки у тому, наскільки добре продавець одягу задовольняє наші потреби і нам немає діла до того, що його дружина страждає від алкоголізму.

Ману ель Кастелс запропонував розглядати місто не тільки як місце проживання, але й як місце колективного споживання. Помешкання, школи, транспортні послуги, розваги — є способами, за допомогою яких люди використовують вигоди сучасної індустрії. Мануель Кастелс наголошує на важливості боротьби непривілейованих груп за зміни умов їхнього життя. Міські проблеми спричиняють ряд суспільних рухів, в основі яких — боротьба за поліпшення умов життя, проти забруднення повітря чи за відстоювання расових, культурних та інших прав (Кастелс досліджував як вели боротьбу за свої права ґеї Сан-Франциско).

Тобто теорія міста, як місця колективного споживання, наголошує не на “природних” просторових процесах, а на способі відображення штучним середовищем соціально-економічної системи влади. Це істотне зміщення акцентів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Танчин I.3.)