Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Танчин I.3.) скачати онлайн-> Конструктивістський підхід до визначення етносу і нації.

Конструктивістський підхід до визначення етносу і нації.



Конструктивістський напрямок в етносоціології зародився пізніше, ніж примордіалістський. Прихильники цього напрямку вважають, що етноси і нації є історичними спільнотами, які виникли на певному етапі розвитку людства на засадах не стільки спільного походження, скільки спільної культури і які так само зникнуть на якомусь наступному етапі. Етнос є результатом історичного процесу соціального конструювання, який триває багато століть. При цьому його історична стійкість зовсім не скасовує того, що кожне наступне покоління людей відтворює свій етнос у процесі щоденної практики. Етнос конструюється і відтворюється кожним індивідом, що є його членом. Люди свідомо чи не усвідомлено, цілеспрямовано чи підпорядковуючись волі традиції, відтворюють свій етнос і підпорядковуються його нормам. У результаті життя, за нормами етносу, виступає значною мірою результатом вільного вибору людей.

Одним із найвідоміших представників конструктивістського підходу до розуміння етносу і нації є англійський науковець Ернстп Гелнер. Суть його теорії полягала в наступному. Він вважав, що етнічні спільноти, як і нації, не існували споконвіків і не були наслідком природно-історичного процесу, а виникали внаслідок діяльності інтелектуальної еліти — письменників, учених, політиків. Дальше ідея етносу транслюється на потенційних представників етносу за допомогою різних засобів, які можуть впливати на свідомість членів спільноти (школа, книги, пісні, музика, виставки, театральні постановки, засоби масової інформації тощо). Тобто етнічність мало того, що виявляється “вигаданою” інтелектуальною конструкцією, вона є ще й “нав’язаною” спільністю.

Що ж до поняття нації, то Ернст Гелнер погоджується із поширеною в західній етнології концепцією, що вона є феноменом, який властивий індустріально розвинутим державам і є продуктом політики націоналізму. Націоналізм, на його думку, передує виникненню нації. Під націоналізмом Гелнер розуміє ідеологію, що існує як державний принцип, який вимагає, щоб політичні кордони відповідали кордонам етнічним, а також, щоб правителі і більшість підлеглих всередині політичного утворення належали до того самого етносу.

Конструктивісти наголошують на тісному зв’язку нації і держави. Індустріальне суспільство постійно розвивається. Йому необхідні освічені і кваліфіковані спеціалісти. Від цього у кінцевому підсумку залежить міць держави. Тому освіта стає державним пріоритетом. Так відбувається злиття двох сфер, які в аграрному суспільстві були ізольовані одна від одної — культури і держави. Це приводить до перетворення етносів у надії — спільноти індивідів, яких об’єднує і спільна культура, і спільне громадянство. Таким чином, конструктивісти наголошують, що нація, порівняно з етносом — є більш політичною категорією.

“Звичайна група людей (скажімо, мешканці певної території, носії певної мови) стає нацією, коли члени цієї групи твердо визнають права й обов’язки один щодо одного в силу свого членства. Саме взаємне визнання такого членства і перетворює їх на націю”, — писав Ернст Гелнер.

Бенедикт Андерсен пропонував погляд на етноси і нації як на “уявні спільноти”. Він вважає, що кожна спільнота, яка не ґрунтується на безпосередніх міжособистісних контактах є уявною, і що різні спільноти подібного роду відрізняються насамперед способами, якими вони уявляються. Характерна особливість нації, на відміну від інших спільнот, полягає в тому, що вона уявляється як обмежена і суверенна. Обмежена — тому, що більшість членів нації оточені на кордонах мільйонами членів інших націй (а іноді і живуть серед них) і не змішуються з чужими, відчувають свою відмінність. А суверенна — тому, що нації з’являються на світ тоді, коли буржуазні революції змітають з лиця землі законність божественно установленого ієрархічного королівства і свобода стає вищою цінністю. Мета цієї свободи для нації — суверенна держава.

Варто враховувати, що нації можуть формуватися з представників як одного, так і кількох етносів. Недарма ще в XIX ст. Брнест Ренан писав, що “етнографічні міркування не мали жодного значення в організації сучасних націй”. Французька нація, нагадував він, склалася із кельтів, германців. Німецька — із германців, кельтів, слов’ян. Але в кожному випадку потрібен якийсь “центр єдності”, “ядро” — тобто етнос, навколо якого об’єднаються інші етноси.

Як уже зазначалось, силою, що надихає етноси на будівництво націй, більшість спеціалістів вважають націоналізм.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Танчин I.3.)