Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Танчин I.3.) скачати онлайн-> Доіндустріальна економіка.

Доіндустріальна економіка.



Абсолютну більшість своєї історії люди займалися полюванням і збиранням, перекочовуючи із одного місця в інше. Технологія, якою послуговувалися мисливці і збирачі, була найпростішою: примітивні знаряддя праці, виготовлені з дерева, кістки та каменю (спис, сокира, лук тощо). Існував статевовіковий поділ праці: жінки і діти займалися збиранням, а чоловіки — полюванням та рибальством. Подібна економіка не була досить ефективною — засобів здобутих полюванням і збиранням ледве вистачало для прожиття, але разом з тим люди багато не працювали. Правдоподібно, вони працювали не більше п’ятнадцяти годин на тиждень, тобто вільного часу мали значно більше, ніж праці.

Як розповідає американський соціолог Джонатан Тернер, коли вчені запитують представників нечисленних племен мисливців і збирачів, які ще сьогодні існують на земній кулі, — чому вони не хочуть за прикладом інших народів взятися за обробіток землі і годівлю тварин, ті зазвичай відповідають, що у них немає бажання так тяжко працювати. Очевидно, робить висновок науковець, головною причиною чому людство так довго уникало переходу до землеробства і тваринництва було саме те, що вони не хотіли тяжко і постійно працювати. Це, зокрема, підтверджується й археологічними розкопками. Останні засвідчують, що первісні мисливці і збирачі мали поняття про те, як із насіння виростають рослини і навіть дуже часто висівали насіння навколо табору, маючи надію зібрати рослини, коли вони виростуть. Проте обробляти ріллю, зберігати врожай, а згодом знову й знову повторювати увесь цикл сільськогосподарських робіт первісні люди тривалий час просто не хотіли.

Однак приблизно 16—12 тис. років тому деякі суспільства взялися за нелегку працю городників. Очевидно, кочуючи, люди на довший час оселялися біля річок багатих рибою, у місцевостях із буйною рослинністю і численною дичиною. Але поступово людські популяції розросталися і привласнення дарів природи вже не могло їх прогодувати. А для кочового способу життя вони також уже були занадто численними. Відтак вони просто змушені були взятися за обробіток землі. Городництво відрізняється від землеробства тим, що у цьому виді діяльності не використовують ні плуга, ані інших джерел енергії, окрім сили людських м’язів: ні приручених тварин, ні енергії води, ані енергії вітру. Однак в економіці городництва, попри її примітивність, також можемо простежити всі базові елементи економіки: технологію — знання про вирощування рослин і обробіток землі; капітал — примітивні знаряддя праці, як-от: кілки, мотики, серпи тощо; оскільки землеробство було спочатку винятково жіночою справою, то робочу силу становили жінки; і врешті-решт — організацію суспільства (управління), яка ґрунтувалася на спільних родинних зв’язках усіх його членів — родовий лад.

Від городництва суспільство, порівняно швидко, перейшло до економіки, що базувалась на землеробстві і тваринництві. Із підвищенням ефективності виробництва і розростанням суспільних спільнот, з’явилася необхідність запровадити нові структури — родоплемінну систему організації суспільства і політичну владу.

Економіка землеробства принесла важливі технологічні інновації — використання сили тварин, енергії води та вітру, з’явилися металеві знаряддя праці, гроші. Ускладнилася організація суспільства, з’явилися нові статуси і ролі, пов’язані з економікою — купець, ремісник, банкір. Почали змінюватися способи господарювання: поряд із селом і родом, як головними структурами ведення господарства зародилися і почали помалу набирати силу такі елементи соціальної структури, як цехи, купецькі компанії, відповідне законодавство, починає формуватися ринок. Посилилися міста, релігійна свідомість, яка пронизувала всі стосунки традиційного суспільства, була відділена від нього — з’явилося світське суспільство, з’явилися наука, культура, мистецтво, держава, відділені від церкви.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Танчин I.3.)