ЗМІСТ



ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Розділ 1. Місце філософії історії в системі світоглядних форм осягнення історичного процесу
1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність
1.1.1. Початкова характеристика філософії історії
1.1.1.1. “Двозначність” положення філософії історії
1.1.1.2. Автор терміна “філософія історії”
1.1.1.3. Історична зміна змісту поняття “філософія історії”
1.1.2. Філософія історії як сукупність ідей і як галузь пізнання
1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії
1.2.1. Міфології — перші всезагальні історії
1.2.1.1. Чи можна вважати час у міфології історичним?
1.2.1.2. Міфологія і міфологічний історичний світогляд
1.2.1.3. Міфологія як світоглядне осягнення первісної історичної епохи
1.2.1.4. Міфи — історично перша форма світовідчуття епохи
1.2.1.5. Конкретно-історична специфіка узагальнення у міфології
1.2.1.6. Історичний зміст світу міфології. Перевертництво як форма фіксації виокремлення історичного світу з природного.
1.2.1.7. Історична обумовленість поліфункціональності персонажів міфології та її дифузності
1.2.1.8. Колективістський характер міфологічного осмислення історії
1.2.1.9. Міфологічні антропоморфізм і соціоморфізм як форми становлення і вияву філософсько-історичних ідей
1.2.1.10. Міфологія “вища” і “нижча” як вираження диференційних процесів в історії
1.2.1.11. Синкретичний характер міфологічного бачення історії
1.2.2. Міфологія як форма світоглядного осягнення історії у розвинутому суспільстві
1.2.2.1. Європоцентристська обмеженість традиційного трактування міфологічного бачення історії
1.2.2.2. Плюралістичність сучасного розуміння міфологічного осягнення історії
1.2.2.3. Неминущий характер міфологічного осягнення історії
1.2.2.4. Шеллінг про роль міфологічного осягнення історії
1.2.2.5. Історична міфологія XX ст.: формування і утвердження
1.2.2.6. Томас Манн: Гуманістичний поворот у розумінні міфологічного осягнення історії
1.2.2.7. Міфи та архетипи історії: К.Г.Юнг
1.2.2.8. Становлення постмодерністського підходу до міфологічного осягнення історії
1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності
1.3.1. Загальна характеристика релігії як форми світосприйняття історії
1.3.1.1. Світоглядна обмеженість наукового осмислення історії
1.3.1.2. Світоглядна обмеженість історичної науки
1.3.1.3. Релігійне осягнення історії: єдність стихійної та свідомої складових
1.3.1.4. Історичний світ релігійної свідомості
1.3.2. Неоднозначність тлумачень релігії та її ролі в осмисленні історичного процесу
1.3.2.1. Термін “релігія”
1.3.2.2. Релігія як багатовимірний культурно-історичний феномен
1.3.2.3. Релігія: проблема визначення. Сьогодні налічується вже більше сотні різних визначень релігії
1.3.2.4. Альтернативні підходи до ролі релігії в осмисленні історичного процесу
1.3.2.5. Релігія та релігійний світогляд: постановка питання
1.3.3. Релігія та релігійний історичний світогляд
1.3.3.1. Релігійний історичний світогляд і релігія як форма свідомості
1.3.3.2. Світоглядні рівні релігійного осмислення історії
1.3.3.3. Марсель Пруст про трансформацію фізіологічного відчуття у світовідчуття минулого
1.3.3.4. Світосприйняття як основний рівень релігійного історичного світогляду
1.3.3.5. Уява як пізнавальна основа релігійного світосприйняття історичного процесу
1.3.4. Відношення “людина—світ історії” в релігійному історичному світогляді
1.3.4.1. Релігійна ідеалізація світу історії
1.3.4.2. Віра у надприродне як визначальна риса релігійного розуміння історії
1.3.4.3. Надприродне як перетворена форма історичного
1.3.4.4. Софійність як риса релігійного осмислення історії
1.3.4.5. Телеологічність релігійного сприйняття світу історії
1.3.4.6. Найважливіші історіософські ідеї релігійного світогляду
1.3.5. Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії
1.3.5.1. Релігія як соціальний інститут: історична постановка питання
1.3.5.2. Релігія як соціальний інститут: сучасне трактування
1.3.6. Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу
1.3.6.1. Історіософське значення релігійної ідеології
1.3.6.2. Історія у смисловому полі теології
1.3.7. Інші форми релігійного освоєння історичної реальності
1.3.7.1. Релігійна діяльність як спосіб освоєння історичної реальності людиною
1.3.7.2. Значення релігійних цінностей і норм для духовного освоєння історичної дійсності
1.3.8. Релігія у системі сучасних форм осмислення історії
1.4. Філософія історії як вираження філософського світогляду
1.4.1. Специфіка філософсько-світоглядного осягнення історії
1.4.1.1. Філософсько-світоглядне осмислення історичної дійсності: загальна характеристика.
1.4.1.2. Єдність філогенезу та онтогенезу у філософському осмисленні історичного процесу
1.4.1.3. Гегелівська концепція єдності онтогенезу й філогенезу в філософському осмисленні поступу людства
1.4.1.4. Історія як хронологічна послідовність подій та історія як культура
1.4.1.5. Історичні універсали та архетипи
1.4.2. Співвідношення філософського, релігійного та міфологічного осягнення історії
1.4.2.1. Дві площини співвіднесення філософського, релігійного й міфологічного осмислення історичного процесу
1.4.2.2. Особливість зв’язку світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння у філософському історичному світогляді
1.4.2.3. Пізнавальні засади філософського осягнення історії
1.4.2.4. Роль волі у різних типах світоглядного осмислення історії
1.4.2.5. Шопенгауерівська традиція розгляду взаємовідношення волі й інтелекту
1.4.3. Філософський історичний світогляд: загальна характеристика змісту і структури
1.4.3.1. Два основні різновиди філософського історичного світогляду: наукоцентричний і наукобіжний
1.4.3.2. Протилежність сцієнтистського та антисцієнтистського філософсько-історичного мислення: історична ґенеза
1.4.3.3. Наукоцентричний і наукобіжний філософсько-історичний світогляд: особливості змісту і структури
1.4.4. Філософія історії як світоглядне утворення і як галузь пізнання
Ключові поняття
Завдання та запитання
Примітки
Розділ 2. Філософія історії як галузь пізнання
2.1. Об’єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання
2.1.1. Історичний процес як об’єкт філософії історії
2.1.1.1. Основні значення терміна “історія”
2.1.1.2. Історія як процес розвитку загалом
2.1.1.3. Історія як процес розвитку суспільства
2.1.1.4. Історія як минуле
2.1.1.5. Історія як галузь знань
2.1.2. Філософські та спеціально-наукові знання про минуле
2.1.2.1. Гегель про філософію історії та її співвідношення з іншими формами історіографії
2.1.2.2. Початкова історія
2.1.2.3. Рефлективна історія
2.1.2.4. Філософська всесвітня історія
2.1.2.5. Гегель про об’єкт і предмет філософії історії
2.1.3. Об’єкт і предмет історичного пізнання як проблема некласичної філософії історії
2.1.3.1. Переосмислення об’єкта й предмета історичного пізнання при переході від класичної до некласичної філософії історії
2.1.3.2. Від монізму до плюралізму
2.1.3.3. Розходження наукоцентричної та наукобіжної тенденцій в історичному пізнанні
2.1.3.4. Інтерпретація об’єкта та предмета історичного пізнання засновниками марксизму и позитивізму
2.1.3.5. Трактування об’єкта й предмета історичного пізнання представниками наукобіжного напряму філософії історії
2.1.3.6. Розвиток наукоцентричної традиції тлумачення об’єкта й предмета історичного пізнання
2.1.3.7. Проблема об’єкта та предмета історичного пізнання у філософії історії часів постмодерну
2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв’язку
2.2.1. Зміна місця та ролі філософії історії у системі філософського знання на різних етапах розвитку макроіндивідів історії
2.2.1.1. Філософія як вияв духовного життя історичних макроіндивідів
2.2.1.2. Філософія історії як пізня стадія філософського пізнання
2.2.1.3. Трагізм людської історії та його відбиття у філософії історії
2.2.2. Філософія та філософія історії: структурний зріз співвідношення
2.2.2.1. Гносеологічний зріз структурного співвідношення філософії й філософії історії
2.2.2.2. Загальносоціологічний зріз співвідношення філософії та філософії історії
2.2.3. Співвідношення філософсько-історичного, соціально-філософського та загальносоціологічного підходів до вивчення суспільного розвитку
2.2.3.1. Специфіка соціально-філософського підходу до розгляду історії
2.2.3.2. Своєрідність загальносоціологічного бачення історичного процесу
2.2.3.3. Особливості філософсько-історичного трактування співвідношення первинного та вторинного в історії
2.2.4. Філософія історії та історична наука
2.2.4.1. Відмінність за ступенем узагальнень
2.2.4.2. Відмінність за характером узагальнень
2.3. Основні виміри філософії історії
2.3.1. Три площини філософії історії: загальна характеристика
2.3.2. Філософія історії: історіософія
2.3.2.1. Історіософія та історична наука: версія Ріккерта
2.3.2.2. Історіософія та історична наука: версія Трьольча
2.3.2.3. Монадологічне трактування проблеми
2.3.2.4. Проблемне поле історіософії
2.3.2.5. Детерміністський і недетерміністський напрями метафізики історії
2.3.2.6. Історичні закономірності як проблема онтології історії
2.3.2.7. Питання мети й сенсу історії в історіософії
2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання
2.3.3.1. Теорія історичного пізнання: загальна характеристика
2.3.3.2. Історична гносеологія та історична епістемологія
2.3.3.3. Закони історії як предмет теорії історичного пізнання
2.3.4. Філософія історії: методологія історії
2.3.4.1. Поняття методології
2.3.4.2. Методологія історії та теорія історичного процесу
2.3.4.3. Структура сучасної методології історії
2.3.4.4. Розширення сфери дії методології історії
2.3.4.5. Два шляхи реалізації методологічної функції філософії історії
2.3.4.6. Безпосередній методологічний вплив філософії історії
2.3.4.7. Опосередкований методологічний вплив філософії історії
Ключові поняття
Завдання та запитання
Примітки
Розділ 3. Класична філософія історії: основні напрями і етапи розвитку
3.1. Виникнення філософії історії як галузі пізнання: загальна характеристика
3.2. Прогресистський напрям філософії історії
3.2.1. Прогресистський характер філософсько-історичної концепції Аврелія Августина
3.2.1.1. Філософсько-історичний компендіум Блаженного Августина
3.2.1.2. Спрямованість та періодизація історичного процесу
3.2.1.3. Спільнота земна й спільнота небесна
3.2.2. Прогресизм просвітницької філософії історії
3.2.2.1. Філософія історії Монтеск’є
3.2.2.2. Філософсько-історична концепція Вольтера
3.2.2.3. Філософсько-історичні ідеї Тюрго
3.2.2.4. Система філософії історії Кондорсе
3.2.2.5. Філософсько-історична система Гердера
3.2.3. Прогресистське тлумачення історії представниками класичної німецької філософії
3.2.3.1. Кант: всезагальна історія у всесвітньо-громадянському плані
3.2.3.2. Фіхте: історія як здійснення принципу свободи
3.2.3.3. Шеллінг: історія як єдність свободи та необхідності
3.2.3.4. Філософія історії Гегеля
3.2.3.5. Подальша доля філософсько-історичного прогресизму
3.3. РЕГРЕСИСТСЬКИЙ НАПРЯМ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
3.3.1. Регресистське тлумачення історії: класична парадигма
3.3.2. Зміна ролі регресистських концепцій у кризові періоди
3.3.3. Регресистська інтерпретація історичного процесу Монтенем
3.3.3.1. Об’єктивна зумовленість історичного скепсису Монтеня
3.3.3.2. Суть філософсько-історичних поглядів Монтеня
3.3.3.3. Ідеалізація природи Монтенем
3.3.4. Регресистські філософсько-історичні ідеї Руссо
3.3.4.1. Руссо про суперечливість історичного процесу
3.3.4.2. Чинники регресивності історичного процесу
3.3.4.3. Трансформація регресистських філософських концепцій історії
3.4. Циклічний напрям класичної філософії історії
3.4.1. Причини особливого значення коловоротних теорій історії у пізньому стародавньому суспільстві
3.4.1.1. Органічність зв’язку циклічних і міфологічних поглядів на історичну дійсність
3.4.1.2. Коловоротні концепції як форма переходу від етнічної до авторської філософії історії
3.4.1.3. Природні та суспільні цикли як об’єктивна основа циклічного трактування темпоральних змін у життєдіяльності людей
3.4.1.4. Перехідні періоди — час панування циклічних концепцій
3.4.2. Історичні концепції Полібія та Сима Цяня
3.4.2.1. Історія як коловорот: версія Полібія
3.4.2.2. Історія як коловорот: версія Сима Цяня
3.4.3. Формування європейської циклічної філософії історії
3.4.3.1. Коловоротна філософія історії Макіавеллі
3.4.3.2. Коловоротна концепція Кампанелли
3.4.3.3. Циклічна філософія історії Віко
3.5. Перший начерк некласичної філософії історії: вчення про суспільно-економічні формації
3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса
3.5.1.1. Наукоцентричність духу тогочасної епохи
3.5.1.2. Специфікація розвитку філософії історії з переходом історичного пізнання на науково-теоретичний рівень
3.5.1.3. Необхідність конкретно-історичного розгляду філософсько-історичного вчення Маркса
3.5.1.4. Термін “суспільно-історична теорія”: основні значення
3.5.1.5. Поняття “суспільно-історична теорія”: широке значення терміна
3.5.1.6. Поняття “суспільно-історична теорія”: вужчий сенс
3.5.1.7. Емпіризм і раціоналізм як протилежні підходи до побудови наукової суспільної теорії
3.5.1.8. Проблема побудови наукової суспільної теорії у класичній німецькій філософії: здобутки і межі
3.5.1.9. Спроби побудови наукової теорії у спеціальних галузях тогочасного суспільствознавства
3.5.1.10. Створення філософсько-історичної теорії — пріоритетна проблема тогочасного суспільствознавства
3.5.1.11. Трактування структури формації як загальної структури людського суспільства
3.5.1.12. Шлях до матеріалістичного трактування історії
3.5.2. Формаційний підхід: основні характеристики
3.5.2.1. Термін “суспільно-економічна формація”
3.5.2.2. Розробка поняття “суспільно-економічна формація”: постановка питання
3.5.2.3. Що ж таке “суспільство”?
3.5.2.4. Полісемантичність поняття “суспільно-економічна формація”
3.5.2.5. “Робочий” характер визначень суспільно-економічної формації Марксом
3.5.2.6. Найважливіші значення поняття “суспільно-економічна формація” за Марксом
3.5.2.7. Перетворення вчення про формації з гіпотези на теорію
3.5.2.8. Зміна акцентів у єдності інтуїтивного та дискурсивного при побудові вчення
3.5.2.9. Діахронічний та синхронічний аспекти розробки поняття Суспільно-економічної формації
3.5.2.10. Конкретно-історичний підхід: версія Маркса
3.5.2.11. Обернення категоріальної послідовності
3.5.2.12. Матеріальне суспільне виробництво та його різновиди як предмет формаційного аналізу
3.5.2.13. Співвідношення абстрактного й конкретного в історії та в теорії
3.5.2.14. Суб’єктивне прагнення до конкретності та фактичний схематизм
3.5.2.15. Реальні можливості й межі продуктивного використання вчення про формації
Ключові поняття
Завдання і запитання
Примітки
Розділ 4. Становлення некласичної філософії історії: цивілізаційний підхід
4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку
4.1.1. Поняття “цивілізація”: генеза і динаміка змісту
4.1.1.1. Історичні корені терміна “цивілізація”
4.1.1.2. Люсьєн Февр: піонер-дослідник першовжитку терміна “цивілізація”
4.1.1.3. Еміль Бенвеніст про історію терміна “цивілізація”
4.1.1.4. Проблема пріоритетності слововжитку терміна “цивілізація”
4.1.2. Витоки вивчення реалій цивілізаційного розвитку
4.1.2.1. Спосіб вивчення цивілізаційних утворень
4.1.2.2. Фактичний початок самоідентифікації цивілізацій
4.1.2.3. “Процесуальне” тлумачення цивілізації
4.1.2.4. Переосмислення основного значення терміна “цивілізація”
4.1.2.5. “Європоцентристський колорит” класичної інтерпретації поняття “цивілізація”
4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання
4.2.1. Постановка питання
4.2.2. Вчення М.Я. Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії
4.2.2.1. Особистість Данилевського
4.2.2.2. Головна філософсько-історична праця М.Я.Данилевського
4.2.2.3. Основна ідея задуму Данилевського
4.2.2.4. “Природна система науки”
4.2.2.5. Критерії природної системи науки і відповідність їм системи історичного знання
4.2.2.6. Неспроможність схеми “стародавня історія — середньовічна історія — історія нового часу” та її причини
4.2.2.7. Культурно-історичні типи як основа поділу всесвітньої історії
4.2.2.8. Конститутивні закони культурно-історичних типів
4.2.2.9. Культурні типи, множина яких утворює всесвітню історію
4.2.2.10. Основні фази існування культурно-історичного типу: загальна характеристика
4.2.2.11. Етнографічна фаза розвитку культурно-історичного типу
4.2.2.12. Державна фаза існування культурно-історичного типу
4.2.2.13. Цивілізація як вища стадія розвитку культурно-історичного типу
4.2.2.14. Замкненість культурно-історичних типів
4.2.2.15. Спадкоємні культурно-історичні типи
4.2.2.16. Способи культурно-історичної спадкоємності
4.2.2.17. Історичний прогрес: версія Данилевського
4.2.2.18. Культурно-історична діяльність; основні розряди
4.2.2.19. Класифікація культурно-історичних типів
4.2.2.20. Панславізм Данилевського
4.2.2.21. Продуктивність мультицивілізаційного підходу Данилевського
4.2.3. Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії Освальда Шпенглера
4.2.3.1. Основна праця Шпенглера
4.2.3.2. Поворот у біографії
4.2.3.3. Попередники та спадкоємці
4.2.3.4. Вчення про “живі” форми історії: загальна характеристика
4.2.3.5. “Світ як природа” і “світ як історія”
4.2.3.7. Систематика й фізіогноміка
4.2.3.8. Культури як предмет морфології
4.2.3.9. Душа культури
4.2.3.10. Культури, що утворюють історію: основні відмітні риси
4.2.3.11. Габітус культури
4.2.3.12. Тривалість життя, етапи існування і ритм культури
4.2.3.13. Єдність філогенезу та онтогенезу
4.2.3.14. Гомологічні характеристики культур
4.2.3.15. Одночасність: версія Шпенглера
4.2.3.16. Культура і доля, цивілізація та каузальність
4.2.3.17. Історія як галузь автентичного осягнення історичного процесу: чи може вона бути наукою?
4.2.3.18. Безсмертя людини як духовної істоти
4.2.3.19. Ідея історії як символічного світу
4.2.4. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж. Тойнбі
4.2.4.1. Тойнбі про себе
4.2.4.2. Програма на півстоліття та її “opus magnus”
4.2.4.3. Шлях до “Дослідження історії”
4.2.4.4. Умосяжне поле історичного дослідження
4.2.4.5. Два різновиди “умосяжного поля” та основні відмінності між ними
4.2.4.6. Основні “живі” цивілізації сучасного людства
4.2.4.7. Основні цивілізації всієї історії людства
4.2.4.8. Підсумкова класифікація цивілізацій
4.2.4.9. Тойнбі, Данилевський та Шпенглер: збіги й розбіжності.
4.2.4.10. Поняття “цивілізація”: версія Тойнбі
4.2.4.11. Виклик середовища як пусковий механізм цивілізаційної трансформації примітивного суспільства
4.2.4.12. Життєдіяльність цивілізації як послідовність циклів “виклик — відповідь”
4.2.4.13. Механізм успішної відповіді цивілізації на виклик
4.2.4.14. Надлом цивілізації
4.2.4.15. Старість цивілізації: вади і зваби
4.2.4.16. Утворення світової держави як свідчення деградації та розпаду цивілізації
4.2.4.17. Занепад цивілізації: три основні стадії
4.2.4.18. Релігія як духовна субстанція цивілізованого суспільства
4.2.4.19. Циклічність і поступ у цивілізаційному процесі
Ключові поняття
Завдання і запитання
Примітки
Розділ 5. Сучасна філософія історії: від некласичної до постнекласичної парадигми
5.1. Некласична філософія історії на стадії зрілості: основні характеристики
5.1.1. Плюралізм підходів і полісемантичність понять як відмітні ознаки некласичної філософії історії
5.1.2. Комплементарність і лейтмотивність цивілізаційного та формаційного підходів у системі некласичного філософсько-історичного мислення
5.1.3. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні значення
5.1.3.1. Мультиплікативне трактування як одна з версій
5.1.3.2. Поняття “цивілізація”: розширення семантичного поля
5.1.4. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні кореляції
5.1.4.1. Цивілізація і культура: нові грані співвідношення
5.1.4.2. Цивілізація та історія: нелінійне у нелінійному
5.1.4.3. Співвідношення “дикість — варварство — цивілізація”: трактування Моргана—Енгельса
5.1.4.4. Мультиплікативний поворот як домінуюча тенденція некласичних досліджень цивілізацій
5.1.4.5. Всесвітня історія як нелінійна послідовність цивілізацій
5.1.4.6. Традиційні цивілізації: некласичие прочитання
5.1.4.7. Техногенні цивілізації: нелінійна версія
5.1.4.8. Поліморфізм постіндустріальної трансформації цивілізацій
5.1.4.9. Суперечлива природа техногенних цивілізацій
5.2. Постнекласична перспектива сучасної філософії історії
5.2.1. Постнекласичний підхід: специфіка й стан розробки
5.2.2. Що ж таке монадологічне розуміння історії?
5.2.2.1. Монада: перші фактичні розробки та термінологічне оформлення
5.2.2.2. Монада: основні значення
5.2.2.3. Трактування монади Платоном, Арістотелем, раннім платонізмом
5.2.2.4. Розуміння монади філософами європейського Відродження
5.2.2.5. Монадологія Лейбніца
5.2.2.6. Монадологічні ідеї Гете
5.2.2.7. Монадо логічна незавершеність концепцій Даниленського, Шпенглера і Тойнбі
5.2.3. Тоталлогія як інша основна версія постнекласичного розуміння історії
Ключові поняття
Завдання і запитання
Примітки
Розділ 6. Система категорій філософії історії
6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика
6.1.1. Категорії філософії: історія вивчення
6.1.1.1. Категорії як проблема античної філософії
6.1.1.2. Уявлення про категорії у Середньовіччя та Новий час
6.1.1.3. Філософські категорії: версія Канта
6.1.1.4. Філософські категорії: версія Гегеля
6.1.1.5. Сучасні спроби визначення філософських категорій
6.1.1.6. Чисельність визначень — плутанина чи необхідність?
6.1.2. Категорії філософії історії: історична та сучасна постановка питання
6.1.2.1. Гегель про філософсько-історичні категорії
6.1.2.2. Сцієнтистська інтерпретація категорій філософії історії
6.1.2.3. Антисцієнтистське трактування філософсько-історичних категорій
6.1.2.4. Підхід декларований і фактичний
6.1.2.5. Сучасна стадія категоріальних розробок у філософії історії: комплементарність позицій
6.1.3. Філософсько-історичні категорії як форми історичної всезагальності
6.1.3.1. Дві форми загального
6.1.3.2. Загальне як однакове й загальне як ціле: аналіз їх співвідношення в історії
6.1.3.3. Категорія “історія” як засіб узагальнення та засіб рубрикації
6.1.3.4. Філософсько-історичні категорії: робоча дефініція
6.1.4. Інваріантність характеру й динамічність змісту філософсько-історичних категорій
6.1.4.1. Надособистісно-соціальний зміст категорій
6.1.4.2. Інші виміри поняття “категорії”
6.1.4.3. Інваріантність філософсько-історичних категорій
6.1.4.4. Категорії філософії історії як єдність індивідуального та суспільно-історичного
6.1.4.5. Розвиток філософсько-історичних категорій: постановка питання
6.1.4.6. Проблема розвитку категорій: урок Канта
6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій
6.2.1. Системогенез категорій філософії історії: відмітні риси
6.2.1.1. Системогенез: термін і поняття
6.2.1.2. Аналіз філософсько-історичних категорій і парадокс цілісності
6.2.1.3. Системогенез категорій філософії історії як єдність філогенезу й онтогенезу
6.2.1.4. Філософсько-історичні категорії як щаблі, засоби і форми духовного освоєння людиною її світу
6.2.1.5. Філософські категорії та знаряддя діяльності: історія аналогії
6.2.1.6. Недооцінка проблеми системогенезу категорій філософії історії у радянській філософії
6.2.1.7. Багатоступеневий характер системогенезу філософсько-історичних категорій
6.2.1.8. Освоєння світу людиною як циклічно-поступальний процес
6.2.1.9. Категоріальні форми, що передували філософсько-історичним: категорії культури та світоглядні категорії
6.2.1.10. Категоризація “в собі ” й “для нас”
6.2.1.11. Генетична взаємозумовленість різних форм категоризації історичної дійсності
6.2.1.12. Структурне співвідношення філософсько-історичних категорій з категоріями культури й світоглядними категоріями
6.2.1.13. Послідовність світоглядних категорій як шлях людського становлення
6.2.1.14. Умови та стадії системогенезу категорій філософії історії
6.2.1.15. Становлення системи філософсько-історичних категорій як ряд категоріальних переходів
6.2.1.16. Нередукованість категоріального системогенезу до відображення каузальних зв’язків
6.2.1.17. Обернення послідовності як механізм категоріального переходу
6.2.1.18. Системогенез реальний і категоріальний: паралелі
6.2.1.19. Початок категоріального системогенезу: не “першоклітинка”, а докорінна трансформація попередньої системи знання
6.3. Категоріальний апарат філософії історії
6.3.1. Системогенез і використання: дві основні форми розвитку філософсько-історичних категорій
6.3.1.1. Співвідношення вірогідного та гіпотетичного знання в ході розвитку системи філософсько-історичних категорій
6.3.1.2. Розвиток системи філософсько-історичних категорій як подолання суперечності
6.3.2. “Система категорій” і “категоріальний апарат”: дві іпостасі категоріального ладу філософії історії
6.3.2.1. Категоріальний апарат філософії історії: онтологічний і понятійний виміри
6.3.2.2. Філософсько-історичний категоріальний апарат: період термінологічного оформлення
6.3.2.3. “Апарат” як пізнавальний засіб: початкова постановка питання П.В.Копніним
6.3.2.4. Копнін про системну та “апаратну” іпостасі категорій діалектики
6.3.2.5. Проблема категоріального апарату філософії та науки у підсумковій праці Копніна
6.3.2.6. Сучасний стан постановки та розробки проблеми співвідношення системи категорій та категоріального апарату філософи історії
6.3.2.7. Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності
6.3.2.8. Термін “апарат” — довідникова характеристика
6.3.2.9. Система категорій і категоріальний апарат: взаємозумовлююча рефлексія
6.3.2.10. Світоглядно-методологічна роль категоріального апарату філософії історії: два способи реалізації
6.3.2.11. У чому ж виявляється методологічна функція категоріального апарату філософії історії?
6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
6.3.3.1. Початкова і наскрізна характеристика означеного механізму: ідея
6.3.3.2. Підхід і метод: схожість і відмінність
6.3.3.3. Метод: єдність підходу та принципів
6.3.3.4. Послідовність ланок механізму методологічного функціонування філософсько-історичної категорії
6.3.3.5. Нелінійний характер методологічного функціонування категорії
6.3.3.6. Механізм методологічного функціонування категорії “суспільно-економічна формація”: основні ланки
6.3.3.7. Механізм методологічного функціонування категорії “цивілізація”: основні ланки
Завдання і запитання
Примітки
Розділ 7. Закономірності історії своєрідність і основні виміри дії
7.1. Закономірності історичного процесу: постановка проблеми
7.1.1. Історичні закономірності: сучасний стан вивчення
7.2. Три ракурси розгляду закономірностей історії
7.3. Закономірності історії: традиційний підхід
7.3.1. Колорит Просвітництва
7.3.2. Інтервал застосовності традиційного підходу
7.3.3. Різні форми становлення закономірностей історії та зміна уявлень про них
7.3.3.1. Міфологія як форма вираження та осягнення закономірностей історії
7.3.3.2. Доля як форма вираження історичної закономірності
7.3.3.3. Початкове розуміння суспільних законів
7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об’єктивна історична необхідність
7.3.4.1. Протиставлення закону як уособлення історичної необхідності пристрастям людей
7.3.4.2. Погляд західноєвропейської філософії на проблему історичних законів
7.3.4.3. Гегелівське трактування законів історії
7.3.4.4. Історичні закони як проблема матеріалістичного розуміння історії
7.3.4.5. Марксистське та веберівське трактування законів розвитку суспільства: порівняльний аналіз
7.3.4.6. Механізм використання історичних законів: основні складові
7.3.4.7. Використання історичних законів: реальне чи позірне?
7.3.4.8. Ще один варіант номологічної кризи
7.4. Закономірності історії: нелінійний підхід
7.4.1. Основні характеристики, грані та етапи синергетичного вивчення історичних законів
7.4.1.1. Романтичні витоки нелінійного розуміння законів історії
7.4.1.2. Закони соціальної машини та закони соціального організму: версія Мішле
7.4.1.3. Нелінійне прочитання законів історії: версія засновників марксизму
7.4.2. Особливості сучасного етапу нелінійного осмислення законів історії
7.4.2.1. Синергетичний поворот
7.4.2.2. Нелінійні закони історій типологічна специфікація
7.4.2.3. Нелінійні закони історії: діахронічний і синхронічний виміри
7.5. Закономірності історії: антропологічний підхід
7.5.1. Загальна характеристика
7.5.1.1. Смисложиттєві закони історії
7.5.1.2. Два основні виміри смисложиттєвих законів
7.5.2. Людиноцентризм як закон історії
7.5.2.1. Античні витоки людиноцентричного бачення історії
7.5.2.2. Людиноцентризм як закон історії: версія Паскаля
7.5.3. Самопізнання й самоздійснення індивідуальної людської істоти як закон історії
7.5.3.1. Перші історичні спроби виокремлення наріжного смисложиттєвого закону буття людини
7.5.3.2. Середньовічне трактування
7.5.3.3. Версія Лейбніца та Шефтсбері
7.5.3.4. Версія Сковороди
7.5.3.5. Уроки Сковороди в світлі сучасності
7.5.3.6. Своєрідність сучасних версій розгляду проблеми
Ключові поняття
Завдання та запитання
Примітки
Додаток 1. Програма курсу
Додаток 2. Плани семінарських занять
Додаток З. Теми курсових робіт
Додаток 4. Короткий словник персоналій і термінів
А
АВГУСТИН Аврелій (854—430)
АНАКСАГОР із Клазомен (бл. 500—428 до н.е.)
АНАКСІМАНДР з Мілета (за Аполодором, 610 — близько 540 до н.е.)
АНАКСІМЕН з Мілета (бл. 588 — бл. 525)
АНТІСФЕН із Афін (бл. 455 — бл. 360 до н.е.)
АНТРОПОГЕНЕЗ
АРІСТІПП із Кірени (бл. 435 — після 366 до н.е.)
АРІСТОТЕЛЬ СТАГІРИТ (384—322)
Б
БАЗИС І НАДБУДОВА
БЕРДЯЄВ Микола Олександрович (1874—1943)
БЕРКЛІ Джордж (1685—1753)
БОЕЦІЙ (бл. 480 — 624)
БРУНО Джордано Філіппо (1548—1600)
В
ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ (330—379)
ВИКЛИК—ВІДПОВІДЬ
ВІКО Джамбаттіста (1668—1744)
ВІНДЕЛЬБАНД Вільгельм (1848—1915)
ВІНКЕЛЬМАН Іоганн Іоахім (1717—1768)
Г
ГАДАМЕР ГАНС ГЕОРГ (нар. 1900)
ГЕГЕЛЬ Георг Вільгельм Фрідріх (1770—1831)
ГЕРАКЛІТ з Ефеса (близько 554—480 до н.е.)
ГЕРДЕР Іоганн Готфрід (1744—1803)
ГЕТЕ Йоган Вольфганг (1749—1832)
ГРЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ
ГУМІЛЬОВ Лев Миколайович (1912—1992)
ГУССЕРЛЬ ЕДМУНД (1859—1938)
Д
ДАНИЛЕВСЬКИЙ Микола Якович (1822—1885)
ДЕКАРТ Рене (1596—1650)
ДІЛЬТЕЙ Вільгельм (1833—1911)
ДОСТОЄВСЬКИЙ Федір Михайлович (1821—1881)
Е
ЕПІКТЕТ (бл. 50—бл. 138)
ЕПІКУР (342—270 до н. е.)
З
ЗЕНОН з Кітіона (бл. 333—262 до н.е.)
І
ІДЕАЛІСТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ
ІНСТИТУТИ СОЦІАЛЬНІ
ІСТОРІЯ
К
КАМЮ Альбер (1913—1960)
КАРНЕАД (бл. 214—129 до н.е.)
КАТЕГОРІЇ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
КАТЕГОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ
КОЛЛІНГВУД Робін Джордж (1889—1943)
КОНДОРСЕ Марі Жан Антуан Ніколя (1743—1794)
КОНФУЦІЙ (Кун Цю, Кун Чжунні)
КУЗАНСЬКИЙ Микола
КУЛЬТУРА
КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ТИП
Л
ЛЕЙБНІЦ Готфрід Вільгельм (1646—1716)
ЛЕОНТЬЄВ Костянтин Миколайович (1831—1891)
ЛОКК Джон (1632—1704)
М
МАБЛІ Габріель Бонно де (1709—1785)
МАЛЬБРАНШ Ніколя (1638—1715)
МАРК АВРЕЛІЙ АНТОНІН (121—180)
МАРКС Карл (1818—1883)
МАТЕРІАЛІСТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ
МЕНТАЛЬНІСТЬ
МОНАДА ІСТОРИЧНА
МОРЕЛЛІ
МОРФОЛОГІЯ ІСТОРІЇ
О
ОРТЕГА-і-ГАССЕТ Хосе (1883-1955)
П
ПАРМЕНІД із Елеї (за Аполодором, акме — 504—501 до н.е.)
ПІФАГОР з о. Самос (ІІ пол. VI ст. — поч. V ст. до н.е.)
ПЛАТОН (427—347 до н.е.)
ПЛОТІН (бл. 204—270)
ПСЕВДО-ДІОНІСІЙ АРЕОПАГІТ
Р
РІККЕРТ Генріх (1863—1936)
С
САРТР Жан Поль (1905—-1980)
СЕНЕКА Луцій Линей (бл. 5 до н.е. — 65 н.е.)
СЕРЕДНІЙ КЛАС
СОКРАТ (бл. 470—399 н.е.)
СОЦІАЛЬНІ ВЕРСТВИ
СПІНОЗА Бенедикт (Барух) (1632—1677)
СТАНИ СУСПІЛЬНІ
СТАТУС СОЦІАЛЬНИЙ
СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ
СУСПІЛЬСТВО
СУСПІЛЬСТВО ВІДКРИТЕ І СУСПІЛЬСТВО ЗАКРИТЕ
СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО
Т
ТЕЙЯР де ШАР ДЕН П’єр (1881—1955)
ТЕОФРАСТ (близько 370—288 до н.е.)
ТЕРТУЛЛІАН Квінт Септимій Флоренс (близько 160 — після 220)
ТОЙНБІ Арнольд Джозеф (1889—1975)
ТОКВІЛЬ Алексіс (1805—1859)
ТОЛСТОЙ Лев Миколайович (1828—1910)
ТРУБЕЦЬКОЙ Євген Миколайович, князь (1863—1920)
ТРУБЕЦЬКОЙ Сергій Миколайович князь (1862—1905)
У
УКЛАД СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
Ф
ФАЛЕС із Мілета
ФЕЙЕРАБЕНД Пол Карл (нар. 1924)
ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ
ФЛОРЕНСЬКИЙ Павло Олександрович (1882—1937)
ФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА
Х
ХАЙДЕГГЕР Мартін (1889—1976)
ХРІСІПП із Сол у Кілікії (281/277 — 208/205 до н.е.)
Ц
ЦИВІЛІЗАЦІЯ
ЦІЛЕРАЦІОНАЛЬНА ДІЯ ІНДИВІДА
ЦІЦЕРОН Марк Туллій (106—43 до н.е.)
Ч
ЧАС ВІСЬОВИЙ
Ш
ШЛЕГЕЛЬ Фрідріх (1772—1829)
ШОПЕНГАУЕР АРТУР (1788—1860)
ШПЕНГЛЕР Освальд (1880—1936)
Ю
ЮМ Давид (1711—1776)
Я
ЯСПЕРС Карл (1883—1969)
Додаток 5. Бібліографія з філософії історії підручники, посібники та довідкова література
ЗАГАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1-250
251-500
501-750
751-1000
1001-1196








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)