Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> ПЕРЕДНЄ СЛОВО

ПЕРЕДНЄ СЛОВО



Філософія історії донедавна залишалася в Україні поза увагою суспільствознавців-дослідників та освітян. І не випадково, адже з ортодоксально марксистських позицій вона тлумачилась як донаукова спекулятивна галузь знань про розвиток людського суспільства. Як така вона або ж була приречена (з виникненням “наукового розуміння” історії) припинити своє існування, або ж мала б перетворитися на такий собі закут людських уявлень про історичний процес (теоретично неспроможний і ідеологічно реакційний).

Реальний перебіг процесів як самого суспільного життя та його осягнення і справді довів недолугість, проте не філософії історії, а подібного однобічного її розуміння.

У контексті західноєвропейської культури з другої половини XVIII ст. розпочинається поступова, але кардинальна трансформація у різних галузях пізнання. Якщо досі означені галузі знань вичерпувалися емпіричними узагальненнями, то далі відбувається їх найінтенсивніша теоретизація. Відмітною ознакою останньої стало, зокрема, те, що теоретична побудова пізнання у тій або іншій галузі визначалася як “філософія” цієї галузі. Європейська наука того часу переповнена найрізноманітнішими “філософіями” — від “філософії природи”, “філософії ботаніки”, “філософії зоології” та “філософії математики” до “філософії духу”, “філософії права”, “філософії мистецтва” й “філософії релігії”.

Не залишилася осторонь і сфера історичного пізнання. Саме тоді й запроваджено Вольтером термін “філософія історії”. Проте, як і у випадках стосовно “філософії ботаніки”, “філософії мистецтва” чи “філософії права”, тогочасна філософія історії являла собою синкретичну системну конструкцію, котра становила собою не тільки й навіть не стільки філософське осмислення історії, скільки історичну теорію, однак ще досить абстрактну, таку, в якій ще не з’ясовані реальні історичні закономірності, тенденції та структури замінювалися суто умоглядними, спекулятивними конструкціями.

Отака філософія історії й справді на середину XIX ст. виявила свою принципову обмеженість та безперспективність. Та це аж ніяк не означає, що безперспективною стала філософія історії взагалі.

Традиційна, спекулятивна філософія історії відійшла у минуле тому, що внаслідок подальшого поступу людського пізнання вона розгалузилася. З одного боку, формується фундаментальна, загальна теорія історії як суто наукова дисципліна, з другого — філософія історії постає вже не в традиційному розумінні синкретичної теоретичної побудови, а як одна з рівноправних галузей сучасного власне філософського знання. Виконуючи таку функцію, філософія історії не лише не припиняє свого існування, а стає дієвою і повноцінною поряд із виникненням всезагальної наукової історичної теорії. І насамперед тому, що філософія історії принципово не може бути редукована до науки, вона відрізняється від останньої філософським, а не спеціальним науковим підходом до історичного процесу. Прагнучи здійснити таку редукцію, прибічники марксизму радянського зразка зробили погану послугу філософії історії, загальмувавши її розвиток у нашій країні на три чверті століття.

Надолужити це відставання є одним із пріоритетних завдань тривалих і глибоких досліджень. Одним із перших кроків у цьому напрямі є пропоноване видання.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)