Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 1.2.1.9. Міфологічні антропоморфізм і соціоморфізм як форми становлення і вияву філософсько-історичних ідей

1.2.1.9. Міфологічні антропоморфізм і соціоморфізм як форми становлення і вияву філософсько-історичних ідей


Антропоморфізм — це уподібнення процесів, речей і явищ живої та неживої природи, універсуму в цілому й тих фантастичних істот, якими міфологічна свідомість населяє світ, людині, її фізичній та психічній будові. Соціоморфізм — таке саме уподібнення системи взаємин між міфологічно тлумаченими істотами, речами, процесами і явищами, але не окремій людині, а тогочасному суспільству, системі відносин між тогочасними людьми.

Звичайно, означене уподібнення не варто розуміти занадто буквально, аби уникнути спрощеного, вульгаризованого розуміння цієї риси міфологічного сприйняття історичного процесу. Не виключено, як зазначає відомий дослідник міфології О.Ф. Лосев”, що саме тому її неохоче розуміють як перенесення на природу общинно-родових відносин. У тих же випадках, коли це визнається, уподібнення сприймається більшою мірою буквально та грубо як просте повторення звичайних земних взаємин. Але, як слушно зауважує вчений, у самій родовій общині і в самих кревнородинних відносинах первісного суспільства, в самому колективізмі того часу зовсім немає нічого міфологічного, тобто чогось чудесного чи магічного.

Якщо Гефест розглядається лише як коваль, перенесений із землі на небо, то справді слід погодитися з О.Ф. Лосевим у тому, що в такому разі в даному персонажі ще немає геть нічого міфологічного, як і в звичайному ковалі на землі. Так само й Деметра, якщо вона тлумачиться лише як влаштувальниця урожайного землеробства, то теж не постає аж ніяк особою міфологічною, як не постають такими особами й будь-які земні організатори та керівники землеробства. Міфоло-гічність як атрибут певних істот виникає в кожному разі саме як похідна узагальнюючої функції міфологічного бачення історії. Внаслідок цього міфологічні антропоморфізм та соціоморфізм постають не як просте, а як узагальнене уподібнення певних незвичайних, міфологічних істот людині чи, відповідно, первіснородовому суспільству. “Первісна людина, переносячи общинно-родові відносини на всю природу та світ, мислила ці відносини в уже узагальненому вигляді. Але рід ще не мислиться тут абстрактно, тобто диференційовано-логічно. Рід є тут поки що безконечним об’єднанням предків і нащадків.

Перенесений у такому вигляді на природу і світ і в той же час постаючи як такий, що відіграє роль логічного загального поняття, він і виступає як міфологія, тобто тим чи іншим богом, демоном чи героєм, які є узагальненням певної галузі дійсності й яким так чи інакше підпорядковуються часткові явища цієї галузі дійсності”7. Не можна залишати при цьому поза увагою й тієї обставини, що важливою об’єктивною основою, уможливлюючою узагальнений характер антропоморфічних і соціоморфічних уподібнень міфологічного штибу виступає реальна цілісність, “узагальненість”, синкретичність первісної родової общини, усуспільненість, в її рамках, тогочасних предметів і засобів життєдіяльності, виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ. З урахуванням зміни не тільки суспільних умов, а й впливу антропоморфічного і особливо соціоморфіч-ного начал у міфології у процесі формування найпочатковішої, ще безпосередньої, але вже певним чином системної картини історичного світу відбувається, зокрема, й контамінація (від лат. сопіагшпаііо — змішування) різних міфологічних сюжетів.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)