Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 1.2.2.2. Плюралістичність сучасного розуміння міфологічного осягнення історії

1.2.2.2. Плюралістичність сучасного розуміння міфологічного осягнення історії


На сучасному етапі розвитку людства дедалі очевиднішим стає те, що сьогодні проблема історичної універсальності і для багатьох інших (якщо не всіх) історичних культур планети постає з не меншою гостротою, ніж для європейської цивілізації. Для кожної з даних культур ця проблема ставиться і вирішується по-своєму, відмінно від інших. У подібному контексті спроби розглядати європейське трактування історичної універсальності як монополію на вірність постають як неспроможні. Тлумачене ж на світоглядно-методологічній платформі історичного плюралізму міфологічне сприйняття історії постає і нині як одна з повноцінних і повноправних версій історичного процесу, сповідувана низкою сучасних культур: негро-африканських, Океанії, певною мірою південно-східної та північно-східної Азії. Формування справді сучасного філософсько-історичного мислення передбачає уникнення “центризму” — і не тільки євро-центризму, а й азіоцентризму, євразійського центризму, північноамериканського, латиноамериканського, японського тощо. Подолання саме західного, євроцентристського, ухилу в осмисленні історичних реалій має при цьому, однак, особливе значення. “Звикнувши до думки, — пишуть Бахгат Ельнаді та Адел Ріфат, виступаючи в даному разі під спільним псевдонімом Хусейн Махмуд, — що ключ до універсальності належить йому за правом першовідкривача концепції сучасного індивіда, Захід не лише переоцінює власну геніальність, а й знецінює власні досягнення. Він забув, що інші, не схожі на нього культури та цивілізації, створили, надто в мистецтві та релігії, вартості, які вийшли за межі простору й часу і охопили всі сторони таїни людського буття, — що вони виробили досконалі взірці універсальних формул у метафізиці, етиці, естетиці та раціональному мисленні; що філософія Заходу сама живилася з усіх цих джерел, аби й собі виробити нову концепцію сучасної людини”9.

Більше того, якщо розглядати історію типологічно як спільноту різних, але рівноцінних макроіндивідів — суспільств, культур, цивілізацій тощо, то слід визнати й повноцінність не тільки філософського, а й релігійного та міфологічного відображення історії як певної цілісності. Деякі мислителі навіть вважають, що й донині домінуючою формою розуміння історії є саме релігійна, а не філософська. Скажімо, африканський теоретик Курума Амаду вважає, що навіть у Європі, для якої властиве першорядне значення раціоналістичних традицій У трактуванні історичної реальності, визначальним є все ж домінування релігійного, а не філософського пояснення історії. Бог європейців, як зазначає Курума Амаду10, — це Бог, про чиє існування люди дізналися від пророків і мали поширювати Слово Боже по світах. Цей Бог піднісся на небо, та перед тим залишив людину єдиним володарем землі. Він наділив її душею і віддав їй увесь Всесвіт. Він може розпоряджатися людиною, як заманеться, навіть знищити її. Отже, людина постає як вільна і водночас невільна, оскільки земними справами, зрештою, порядкує Бог і саме він визначає будь-якій людині її життєвий шлях. По своїй смерті людина щезає назавжди, потрапляючи в інший, потойбічний світ, до Бога, якщо вела праведне життя. Приблизно так виглядають, на думку Курума Амаду, духовні підвалини європейської культури, відповідно приблизно таким постає історичний світ у свідомості європейця, тобто у контексті та з позицій релігійного осмислення історії. Останні є, за Курума Амаду11, непорушними й домінуючими і для сучасної європейської культури, попри те, що ще від початку Відродження західна думка тяжіла до секуляризації та окремішності від релігії. Однак європейські вчення про моральні вартості та онтологія й дотепер не втратили зв’язків з іудейсько-християнськими ідеями. Курума Амаду навіть переконаний, що означена іудейсько-християнська концепція Бога є спільною і для Європи, і для мусульманського світу12.

У негро-африканців світоглядне осмислення історичного світу людиною, на відміну від європейського, має не релігійний і тим більше не філософський, а міфологічний характер. Вищою силою, що впорядковує історичну та природну реальність, тут теж постає Бог, але Бог міфології, а не релігії. Чорношкірий африканський Бог, на відміну від європейського, не є надприродним, він живе у світі, єдиному з людьми. Цей Бог ні перед ким спеціально не з’являвся, ні від кого не вимагав визнання чи прославлення імені свого. Міфологічність бачення світу історичних реалій негро-африканцями виявляється і в тому, що слово, як зазначає Курума Амаду, тут не тільки засіб кому-нікації, а й найкраще вираження сили Буття, спонуки життєдіяльних сил. Слова предків завжди святі, а мертві для негро-африканців аж ніяк не мертві, оскільки вони не переходять у докорінно інший, потойбічний світ, а залишаються у речах і живих створіннях. Таке досить рельєфно виражене перевертництво також переконливо свідчить про міфологічну природу сприйняття чорними африканцями історичних реалій. І тут немає нічого дивного. Духовний світ не гро-африканця та його уявлення про буття докорінно зумовлені автохтонною системою міфів, інакше кажучи, його традиційною релігією. Завдяки цьому погляди його не тільки на власну історію, а й, як констатує Курума Амаду, на західну цивілізацію значною мірою формуються під впливом анімізму, натуралізму, віталізму, ба, навіть фетишизму13 . Подібне, якщо й не зовсім те саме, спостерігається і серед інших народів, що населяють нашу планету сьогодні, а не в прадавні часи.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)