Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 1.2.2.6. Томас Манн: Гуманістичний поворот у розумінні міфологічного осягнення історії

1.2.2.6. Томас Манн: Гуманістичний поворот у розумінні міфологічного осягнення історії



Таким чином, нині, на порозі третього тисячоліття, сумнівів (хоч це й звучить дещо парадоксально) відносно того, що міфологічне осягнення історії є однією з найголовніших форм історичного світоспоглядання, менше ніж сто (а тим більше двісті) років тому. Водночас не можна ігнорувати й тієї обставини, що справа тут не тільки, а, можливо, й не стільки у піднесенні власне суб’єктивного інтересу вчених, релігійних діячів, філософів, митців тощо до проблем міфологічного осмислення дійсності. Не меншою мірою це пояснюється зміною місця й ролі такого осмислення на сучасному етапі, етапі зрілої, якщо не сказати пізньої, пори існування людства. А саме у похилому віці індивідів історії (від окремих людей і до макроіндивідів історичного процесу на кшталт цивілізацій, окремих суспільств, народів, культур та й, зрештою, людського суспільства в цілому) міфічне співвідношення знову починає відігравати дедалі помітнішу роль. Це, зокрема, добре показав Томас Манн. Констатувавши спочатку у своїй доповіді “Иосиф та його брати”: “Якщо у житті людства міфічне становить собою ранній примітивний ступінь, то в житті окремого індивіда це ступінь пізній і зрілий” 23, він пізніше доходить небезпідставного висновку про те, що статус такого окремого індивіда може обіймати не лише окрема людина, а й сучасне йому суспільство. Зокрема, свій відхід від усього бюргерського, житейськи буденного й повернення до міфічного він пояснює не тільки переміною власних смаків, а вважає такий поворот, “продуктом часу” “не тільки у сенсі відміреного особисто мені терміну, не лише у значенні життєвої пори, в яку я вступив, але часу в ширшому й загальнішому значенні слова, продуктом нашого часу, епохи історичних струсів, химерних поворотів особистого життя і страждань, що поставили перед нами питання про людину, проблему гуманізму в усьому її обширі й поклали на нашу совість такий важкий тягар, якого, напевне, не знало жодне з попередніх поколінь” 23. Дійсно, піднесення на сучасній стадії ролі міфічного, зокрема в осягненні історії, нині вже дедалі частіше сприймається як реальний факт нашого життя. А от загальна оцінка цього факту з багатьох причин складається в цілому несприятлива.

Прибічники класичної європейської традиції схильні в основному до просвітницького тлумачення, до обмеження ролі міфології в осмисленні історичного й природного світу межами первісного чи у кращому разі, — й традиційного суспільства, негативно поціновуючи значення, в цьому плані, “нової міфології” як продукту духовної культури високорозвинутого індустріального та постіндустріально-го суспільства. Спроби ж позитивного сприйняття та конструктивного використання означеної нової міфології для осягнення реалій історичного процесу та їх заміни у бажаному напрямку сприймалися відверто недоброзичливо, бо тривалий час здійснювалися, як правило, з антигуманних, а то й відверто тоталітаристських позицій. Показово, що спочатку з упередженням сприймалася й спроба продуктивного використання міфології для осмислення історії, яку здійснив Томас Манн у своєму романі-епопеї “Иосиф та його брати”, хоч ця спроба чи не вперше здійснювалася з принципово інших позицій

– з позицій людяності. Причину такого сприйняття добре розумів і сам Томас Манн, “адже слово “міф”, — визнавав він, — користується у наші дні недоброю славою, — досить згадати про назву, котрою спорядив свій зловісний підручник присяжний “філософ” німецького фашизму Розенберг, цей ідейний наставник Гітлера. За останні десятиліття міф так часто слугував мракобісам-контрреволюціонерам засобом для досягнення їх брудних цілей, що такий міфологічний роман, як “Йосиф”, перший час після свого виходу в світ не міг не викликати підозри, що його автор пливе разом з іншими у цьому брудному потоці. Підозра ця незабаром розвіялась: пригледівшись до роману ближче, читачі виявили, що міф змінив у ньому свої функції, причому так радикально, що до появи книги ніхто не вважав би це за можливе. З ним відбулося щось на кшталт того, що відбувається із захопленою у бою гарматою, яку розвертають і наводять на ворога. У цій книзі міф було вибито з рук фашизму, тут він весь, — аж до найдрібнішої клітинки мови, — просякнутий ідеями гуманізму, і якщо нащадки знайдуть у романі щось значне, то це буде саме гуманізація міфу”24.

Нехай вибачить мені читач за чимале цитування, та у даному разі воно аж ніяк не зайве. Адже це — безпосередня і докладна характеристика тієї докорінної переоцінки, якої міфологічне бачення історичної реальності зазнало тоді вперше і яка поступово, але вирішальним чином і досі зумовлює у дедалі ширшого кола людей їх принципову зміну у ставленні до міфології як засобу духовного освоєння людиною свого світу.

Відзначаючи важливість поєднання міфу та гуманності для правильного осмислення й справжнього удосконалення суспільства на сучасному відтинку історичного процесу, німецький письменник-гума-ніст підкреслював, що таке поєднання набуде особливої значущості у перспективі, “виявиться пліднішим для майбуття людства, ніж однобічно пов’язане певним моментом протиборство духу, прагнення завоювати симпатії сучасників ревним нищенням розуму й цивілізації”25.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)