Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 1.3.4.2. Віра у надприродне як визначальна риса релігійного розуміння історії

1.3.4.2. Віра у надприродне як визначальна риса релігійного розуміння історії



Релігію часто-густо визначають як пошук шляхів до спасіння, залучення до святого й уникнення гріховного на основі віри у надприродне. Скажімо, міфологічний світогляд ще не знає ні віри, ні надприродного. “Міф, — доречно зауважував О.Ф. Лосев, — не є релігійним символом, тому що релігія є вірою у надчуттєвий світ і життя за цією вірою, включаючи певного роду мораль, побут, магію, обряди й таїнства і взагалі культ. Міф же нічого надчуттєвого в собі не містить, не вимагає ніякої віри. Віра передбачає якусь протилежність того, хто вірить, і того, у що вірять. Міфічна ж свідомість розвивається ще до цього протиставлення, й тому тут — і не віра, і не знання, а своя власна, хоч цілком оригінальна, свідомість. З точки зору первісної людини, яка ще не дійшла до розмежування віри та знання, будь-який міфічний об’єкт настільки достовірний! очевидний, що треба говорити не про віру, а про повне ототожнення людини з усім середовищем, що її оточує, тобто природою та суспільством”64. Однак було б похибкою розглядати віру як атрибут саме (й тільки) релігійного бачення історичної реальності. Це одна з основних духовних здатностей людини: без неї неможлива і будь-яка інша, спеціалізована чи повсякденна людська діяльність, і людське існування загалом. Віру можна попередньо визначити як здатність людини сприймати не доведене теоретично й не підкріплене практичним досвідом, в тому числі її власним, як щось вірне, незаперечне, як здатність сприймати можливе за реальне, бажане — за дійсне, належне — за суще. Це, так би мовити, “віра, за допомогою якої вірять”. Вона просякає усі сфери та різновиди людської життєдіяльності, це загальнолюдська спроможність проникнути у найглибші таємниці природи, суспільства та людини. Від неї подекуди відрізняють віру, в яку вірять. У даному разі віра постає інакше — як певне теоретичне вчення чи звід приписів і правил естетичної, моральної, релігійної, політичної, повсякденної поведінки чи практичної життєдіяльності людей загалом. В обох випадках віра виступає докорінною атрибутивною характеристикою і буття людини в історії, і осягнення нею історичного процесу.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)