Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 1.4.3.1. Два основні різновиди філософського історичного світогляду: наукоцентричний і наукобіжний

1.4.3.1. Два основні різновиди філософського історичного світогляду: наукоцентричний і наукобіжний



Серед різновидів філософського історичного світогляду особливе значення мають два. Перший з них взірцем автентичного розуміння історичного процесу вважає науку, тому отримав назву сцієнтистського чи саєнтистського, або ще наукоцентричного філософського історичного світогляду. В Європі формування, утвердження та поширення подібного світогляду почалося десь із середини XIX ст. і пов’язане насамперед з іменами Огюста Конта, Герберта Спенсера, Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.

Другий різновид філософського історичного світогляду, навпаки, пов’язаний з визнанням науки як суто інструментального засобу, а не пізнавального взірця* тим більше, на терені “наук про дух”, тобто суспільствознавчих, зокрема історичних галузей знань. З позицій цього різновиду філософського світогляду, який називають антисцієптистським, антисайетистським, тобто, за своєю суттю наукобіжним, наука взагалі не спроможна на автентичне осягнення історії, оскільки пізнавальними логіко-розсудковими засобами науки не фіксується якраз те, що становить саме самобутність історії у порівнянні з природою. Набагато продуктивнішими засобами справді автентичного осягнення історичної дійсності такий підхід визнає ті, що принципово відрізняються від історії як науки або ж і прямо протистоять їй — філософське, релігійне, міфологічне, художнє й тому подібні форми духовно-практичного освоєння історичної реальності.

Неправомірно, звичайно, віддавати беззаперечну перевагу якомусь одному з цих двох різновидів філософського світогляду як єдино й виключно правильному способу розуміння історичних явищ, недооцінюючи, а то й взагалі відкидаючи, інший різновид як хибний. Набагато продуктивнішим є підхід, за якого наукоцентричний і наукобіжний філософський світогляд розглядаються не як взаємовиключні, а ЯК взаємодоповнюючі один одного засоби духовно-практичного освоєння, відтворення й осмислення історичної дійсності, які лише сукупно спроможні на адекватне відображення реалій історії в усій їх багатошаровості та розмаїтті. Наукоцентричне світоглядне тлумачення історичного поступу краще фіксує й пояснює характеристики темпо-рального руху людства, які є для останнього спільними чи, принаймні, аналогічними або ж подібними до відповідних ознак історичного розвитку природи. Крім того, це тлумачення є, зазвичай, не стільки людиноцентричним, скільки суспільствоцентричним, воно сфокусоване частіше на соціальну систему, а не на людську особистість.

Наукобіжне ж осягнення історії виступає комплементарним, таким, що органічно доповнює наукоцентричне. Воно зосереджене переважно на специфічних (саме і тільки притаманних людській історії, відмітних від історичного розвитку природи) особливостях, пріоритетним вважає з’ясування людиноцентричності історичного процесу, його ціннісних, духовних, смисложиттєвих основ, чинників і цілей.

Як дві сторони одного філософського світогляду філософське наукоцентричне й наукобіжне трактування історичної дійсності мають і спільні риси, і специфічні ознаки. Спільними для них є, як правило, загальні характеристики структури. А от конкретніші характеристики структури і смислове “наповнення” кожного з двох різновидів філософського світоглядного розуміння суспільних змін у більшості випадків модифікуються й подекуди досить істотно. Скажімо, обидва різновиди світоглядно-філософського бачення історії у підструк-турі, представленій основними рівнями світовідношення — світовідчуттям, світосприйняттям і світорозумінням — саме останньому надають визначальну роль. Однак за змістом наукоцентричне й наукобіжне світорозуміння відрізняються, й чималою мірою.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)