Чи не вперше ця дистинкція була свідомо й чітко виокремлена та спеціально розглянута у гегелівських лекціях з філософії історії. Гегель правомірно вважав, що ефективне дослідження питання про те, що собою являє філософська всесвітня історія, вимагає передусім з’ясування її своєрідності серед інших форм історіографії. “Взагалі, — вважав він, — існують три види історіографії:
а) первісна (у значенні початкова. — І.Б.) історія,
б) рефлективна історія,
в) філософська історія”13.
Вірний своєму принципові все розглядати у розвитку, за незворотних якісних змін від нижчого до вищого, від несвідомого через свідоме до самосвідомого, Гегель і в цьому разі перші дві історіографічні форми інтерпретує як щаблі, що передують виникненню філософії історії, або ж, як він її ще називає, філософської історії.