Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 2.3.2.5. Детерміністський і недетерміністський напрями метафізики історії

2.3.2.5. Детерміністський і недетерміністський напрями метафізики історії



При розгляді цих питань окреслилися два основні напрями. Перший — детерміністський, для якого сутнісними, визначальними характеристиками історичної життєдіяльності людей є зв’язки причинно-наслідкового характеру, вплив зовнішніх, об’єктивних умов, домінантне значення необхідності у перебігу соціально-історичних процесів, а підпорядковане — випадковості; закономірний та законовідповідний характер цих процесів тощо.

Другий напрям найкоректніше можна визначити як недетерміністський. У руслі традиції, яка тривалий час панувала в нашій вітчизняній соціальній філософії, його називали індетерміністським і надто спрощено трактували як рівнозначний запереченню будь-яких залежностей у суспільно-історичному процесі. Насправді ж у межах цього, недетерміністського, напряму обстоюється, у більшості випадків, існування в історичному процесі залежностей, принципово відмінних від тих, про які веде мову традиційний детермінізм.

Одним із перших “індетерміністів” подібного штибу був ще Сократ, принаймні той, яким він представлений у Платона. Висловлюючи своє незадоволення недолугістю уявлень, за якими залежності і в універсумі, тлумаченому стародавніми греками як своєрідний цілісний організм, і в життєдіяльності людей, зводилися до суто зовнішніх, другорядних причинно-наслідкових зв’язків, він зауважував: “Мені думається, що це виглядає так само, коли б хтось, наприклад, спершу говорив, що Сократ у всіх своїх діях керується розумом, а відтак, узявшись пояснювати причини кожної дії зокрема, сказав: “Сократ тепер сидить тут тому, що його тіло складається з кісток і сухожиль, кістки тверді й з’єднані між собою суглобами, а сухожилки мають здатність розтягуватись і розслаблюватись і оточують кістки разом із м’ясом й шкірою, яка все покриває. Оскільки кістки можуть вільно рухатись у своїх суглобах, сухожилки, розтягуючись і напружуючись, дають Сократові змогу згинати ноги і руки. Саме через це він і сидить тут, зігнувшись”. А для нашої розмови він міг би подати якісь інші причини, як-от: голос, повітря, слух та тисячу інших подібних, знехтувавши справжні причини, а саме те, що, оскільки афіняни визнали за доцільне засудити мене на смерть, я своєю чергою визнав за краще сидіти тут, за справедливіше — залишитись на місці й зазнати кари, яку мені присудили. Бо, далебі, ці жили й кістки вже давно, гадаю, були б де-небудь у Мегарах або в Беотії, куди вони потрапили б, якби я керувався хибним поглядом на те, що є найкраще, і, замість утекти й сховатися, не вважав за справедливіше й чесніше прийняти будь-яку кару, яку мені ухвалила держава.

Отож, подавати такого роду причини — чистісіньке безглуздя. Якби хтось сказав, що без усього цього, тобто без кісток, сухожилок та без інших частин тіла, я не був би спроможний робити те, що мені до вподоби, то він сказав би правду. Але доводити, що сухожилки й кістки є причиною моїх дій і водночас казати, що я через те керуюсь розумом, а не тому, що вибираю найкращу поведінку, — оце було б цілковитим безглуздям. Це означало б не вміти добачати різницю між справжньою причиною і тим, без чого причина не могла б бути причиною”61.

Один з досить типових сучасних представників цього напряму, іспанський філософ першої половини XX ст. Хосе Ортега-і-Гассет, сформулював свою позицію таким чином: “Я не вірю в абсолютну детермінованість історії. Навпаки, я вважаю, що будь-яке життя, в тому числі й історичне, складається з миттєвостей, кожна з котрих достатньою мірою незалежна щодо попередньої. Тому в кожний момент вашого існування виникає необхідність вибору тієї чи іншої можливості, так що можна сказати, що життя весь час pietine sur place (коливається на своєму місці. — І.В.). Цей метафізичний коливальний рух надає будь-якій живій істоті вельми характерну якість вібрування та здригання”62. Прибічниками цього напряму є, по суті, чи не всі мислителі екзистенціалістського типу, а також представники “філософії життя”. До мислителів цього ж напряму зараховував себе також всесвітньовідомий англійський історик Арнольд Дж. Тойнбі, концепція якого докладно розглядатиметься в розділі, присвяченому цивілізаційному аналізові.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)