Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 2.3.2.6. Історичні закономірності як проблема онтології історії

2.3.2.6. Історичні закономірності як проблема онтології історії



Чільне місце у субстанційній філософії посідає проблематика, пов’язана з вивченням можливості закономірностей історії. Для марксистської традиції, що донедавна домінувала у дослідженнях вітчизняних авторів, характерним було визначення закономірного характеру історичного процесу. В рамках цієї традиції було здійснено чимало розвідок з різних аспектів тематики суспільно-історичних законів: своєрідності цих законів щодо законів природи; об’єктивної основи дії законів історії; типології означених законів; співвідношення стихійної та свідомої складових; механізму дії законів історії тощо. І відкидати повністю результати цих досліджень тільки з тих міркувань, що їх виконано на світоглядно-методологічних засадах марксистського розуміння історії, було б, звичайно, невиправданим. Необхідний тверезий, “без гніву та пристрасті”, об’єктивний аналіз досягнень і прорахунків отриманих тут, з відсіюванням ідеологічної “полови” від “ваговитого зерна” справжніх творчих знахідок.

Якщо йдеться про сучасних істориків, соціологів та представників інших соціально-гуманітарних галузей пізнання Заходу, то для них властиве набагато скептичніше ставлення як до самої можливості закономірностей історичного розвитку, так і до нагальності їх вивчення, навіть якщо вони й мають місце в історичній дійсності. Характеризуючи це відношення більшості дослідників, французький філософ історії та соціолог Раймон Арон зазначав, що “вони ігнорують закони суспільства та історії, закони макросоціології, якщо мати на увазі в даному випадку подвійний сенс дієслова “ігнорувати”: вони їх не знають і байдужі до них. Вони не вірять в істинність цих законів, не вважають, що наукова соціологія здатна їх формулювати та виявляти і що в пошуку цих законів полягає їх мета”63. У невеликих дозах подібна коригуюча скептична приправа не тільки можлива, а й потрібна, однак, повне заперечення існування будь-яких історичних тенденцій і закономірностей, виражених у відповідних законах, ставить під сумнів вже саме існування філософії історії як та-кої, в тому числі й поготів — суто скептичної.

У ролі субстанційної філософія історії постає ще й тому, що спрямована на розкриття основного, істотного в історичному процесі, глибинних, метаісторичних сутностей, структур і рушіїв. Зрозуміло, що й у цьому разі відповіді на питання про природу цих сутностей, структур, рушіїв тощо можуть бути найрізноманітнішими, залежно від рівня розвитку людства в цілому і того чи іншого історичного індивіда, що уособлює людство у певному ракурсі, масштабі, колориті тощо.

Те ж саме стосується й проблем хронології та періодизації історичного процесу, які певною мірою теж цікавлять філософію історії в міру потреби осмислення характеру історичного часу загалом та його різновидів як форм взаємопроникнення суб’єктивного та об’єктивного. Чи можна вважати, наприклад, так званий фізичний час, з одного боку, власне історичним, з іншого — суто об’єктивним? В якому сенсі можна твердити про те, що кожний історичний індивід має свій власний час? Як співвідносяться ці “індивідуальні часи” у масштабах всесвітньої історії між собою та з часом цієї історії? Відповідь на ці та подібні питання теж становить непросте завдання субстанційної філософії історії.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)