Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 2.3.4.2. Методологія історії та теорія історичного процесу

2.3.4.2. Методологія історії та теорія історичного процесу



Як ми вже переконалися, філософія історії насамперед аж ніяк не зводиться до методології історії. Вона постає і в інших іпостасях, вже розглянутих нами. Звичайно, методологія історії не є однією з чергових, пересічних, часткових іпостасей філософії історії, вона стосується філософії історії як цілого. Тому й донині часто-густо філософія історії як філософська теорія історичного процесу ототожнюється з методологією історії. Певною мірою це справді так, бо за своїм змістом поняття “філософія історії як теорія” і “філософія історії як методологія” по суті тотожні. Але за спрямованістю пізнавального руху, результатом якого є кожна з них, вони не тільки відрізняються, а й прямо протилежні. Філософія історії як теорія — продукт тривалої й нелегкої пізнавальної діяльності вчених, спрямованої від емпіричного вивчення історичної реальності до абстрактних узагальнень, що фіксують спочатку окремі історичні факти, трансформуючи їх у факти історичної науки як ідеальне відображення фактів реальної історії, тих чи інших історичних подій, явищ, процесів тощо. На основі подальшої дослідницької роботи вже з фактами історичної науки, тобто з абстрактним, що однобічно відображає історичну дійсність, емпіричним знанням, в результаті його накопичення, узагальнення, систематизації та якісної трансформації і відбувається врешті-решт сходження від абстрактного до конкретного в історичному пізнанні, у тому числі — філософсько-історичному; тобто перехід від емпіричного рівня осмислення історичної дійсності до теоретичного, представленого спеціально-науковими і філософськими теоріями історичного процесу. Отже, пізнавальний рух до філософії історії як теорії відбувається за схемою: історична реальність — емпіричне історичне знання — теорія (філософії історії). Коли ж система філософсько-історичних знань розглядається в ролі теорії, вона постає як мета, як пізнавальний ідеал, як кінцевий пункт і як вершина пізнавального руху від сукупності повсякденних, побутових знань про історію, що виникають і функціонують у сфері практичної життєдіяльності людей, через спеціалізоване вивчення історичних реалій на емпіричному рівні. Лише на цій основі здійснюється якісний стрибок до творення філософсько-історичної теорії, що є вищим рівнем філософсько-історичних узагальнень. Будь-яку не філософську, спеціально-наукову історичну теорію, теорію у царині філософії історії також можна визначити як систему істинних і вірогідних знань, що характеризує свій предмет як цілісність і розкриває його сутність. Однак філософсько-історична теорія істотним чином відрізняється від спеціальних історичних теорій: від галузевих — за своїм обсягом, від загально-історичних — органічним поєднанням діахронічного та синхронічного підходу. Власне ж історичні теорії акцентовані на підході діахронічному. Своєрідність філософсько-історичної теорії зумовлюється також і тим, що вона реалізує не об’єктний підхід до вивчення історії, як усі історичні теорії, що входять до складу історичної науки, а підхід суб’єкт-об’єктний, спрямований на виявлення своєрідності і на системне вивчення особливостей відношення “людина — світ” на терені історії.

Якщо ж система філософсько-історичних знань постає як методологія, то, зберігаючи, по суті, всі змістові характеристики філософсько-історичної теорії, вона, однак, функціонує і розвивається вже у зовсім іншому за спрямованістю пізнавальному русі. Це є рух не від реальності до систем знання з дедалі більшим ступенем узагальнень, вершиною яких є філософсько-історична теорія, а, навпаки, — від філософсько-історичної теорії через системи знань з дедалі меншим ступенем узагальнень до прикладних історичних досліджень і практичного перетворення історичної реальності. У цьому випадку філософсько-історична теорія виступає вже не як мета, не як пізнавальний ідеал чи кінцевий пункт, а як основа, як вихідний, початковий пункт пізнавального руху. Філософсько-історична теорія виконує тут роль загальної методології. І тривалий час вважалося, що тільки філософія історії й може виконувати подібну, методологічну роль. Проте в останні десятиліття виявилася некоректність таких уявлень.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)