Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 3.4.3.3. Циклічна філософія історії Віко

3.4.3.3. Циклічна філософія історії Віко


Враховуючи це, варто докладніше зупинитися також на розгляді циклічної філософії історії Віко, вперше розробленої ним у системному вигляді вже у рамках західноєвропейського історичного типу суспільства.

Віко теж є адептом філософської теорії історичного коловороту. Але між його системою і вченням Полібія та Сима Цяня є й істотні відмінності, зумовлені передусім тим, що дослідницький горизонт Віко принципово інший — він охоплює вже не тільки античне, а й середньовічне суспільство. Італійський філософ у своїх “Основах нової науки про загальну природу націй” (1725 р.), на відміну від, наприклад, Полібія, досліджує вже не один, а два світи — “світ стародавніх народів” та “світ християнських народів”. Скажімо, світ стародавніх народів утворюють, за Віко, передусім такі сім народів давнини — євреї, халдеї, скіфи, фінікійці, єгиптяни, греки та римляни; світ християнських народів — сучасні Віко народи Європи, насамперед Західної. І своє коло історія вершить вже не тільки у рамках життєдіяльності народу, а й у рамках того чи іншого світу в цілому. Інакше кажучи, тут уже не тільки народ, а й той чи інший світ народів розглядається у своєму колі історичної життєдіяльності.

У рамках же одного світу історичне коло існування окремого народу описується Віко за своєю формою, але досить подібно до, скажімо, Полібія, — за суттю. Кожен народ проходить, як вважає Віко, теж три стадії, або віки, — вік богів, вік героїв та вік людей. Кожен вік теж має свій етап виродження, деградації тощо.

Зрозуміло, втім, що філософська система Віко — система оригінальна, яка аж ніяк не редукується до концепції Полібія, Сима Цяня чи якогось іншого мислителя. Вона оригінальна не тільки концептуально, а й за багатством вимірів, вивчення яких ще попереду. Це стосується, зокрема, культурологічного, мовознавчого, правознавчого та інших аспектів філософсько-історичної системи Віко.

Певною мірою перебільшуючи реальне значення свого методу, Віко не уник, зрозуміло, і невиправданих схематизмів у поясненні історичного процесу, а також неадекватного тлумачення історичних фактів, підганяючи їх під свою концепцію. “Він, — слушно відзначав ще М.М. Огасюлевич, — першим створив план ідеальної та вічної історії, вказавши в ній місце для кожної історичної наші’. Немає сумніву, що тягар завдання переважив засоби нового методу, визначеного Віко; Віко довірливо бере Тацита для того, щоб судити діяння Карла V або Філіппа IV, іспанського короля; історія венеціанської республіки пояснюється у нього подіями історії Афін або Спарти; реформація, що здійснилася незадовго перед ним, в його очах слугує повторенням розколів стародавньої Александрійської школи. Будь-хто легко зрозуміє, що, дотримуючись цього методу, мислитель ризикує можливістю легко схибити; але незважаючи на це метод сам по собі є цілком правильним”72. Саме завдяки розробці свого оригінального методу, а не похибкам, неминучим для будь-якого кроку вперед у творенні нового, італійський філософ є й сьогодні нашим духовним сучасником, класичним виразником циклічного напрямку у світовій філософсько-історичній думці.

Пізніше цей напрям знаходить своє втілення у філософсько-історичних системах М.Я. Данилевського, Освальда Шпенглера, А.Дж. Тойнбі, П. Сорокіна, Є. Мейєра та ін. Однак постає він уже як напрям не лінійної, а некласичної філософії історії і розглядатиметься окремо. Це ж стосується і двох інших напрямів — прогресистського і регресистського, що як напрями розвитку філософсько-історичної думки некласичного штибу теж потребують окремого, докладнішого і поглибленого висвітлення.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)