Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 5.1.4.5. Всесвітня історія як нелінійна послідовність цивілізацій

5.1.4.5. Всесвітня історія як нелінійна послідовність цивілізацій



Всесвітньо-історичний процес виступає за такого розуміння як своєрідний “кущ” цивілізацій, який росте, проте корінням догори, оскільки його “гілки” — цивілізації, поєднуються чи принаймні наближаються одна до одної не на початку, а на найвищій, найпізнішій стадії. Можливі кілька подібних моделей руху людського суспільства в цілому. Вперше, і, можливо, у “найчистішому” (в усякому разі — класичному) викладі трактування всесвітньої історії як перевернутого догори ногами “куща” цивілізацій зустрічається, як уже говорилося раніше, у М.Я. Данилевського. Історичний процес, за Данилевським, вичерпується низкою (близько десятка) культурно-історичних типів, що доросли до стадії цивілізацій — частково у співіснуванні, частково — як спадкоємні один щодо одного.

На сучасному ж етапі питання про цей прафеномен (основу, чи, як сказав би Тойнбі, “лялечку”) майбутньої світової (глобальної, вселюдської, загальнолюдської тощо) цивілізації ставиться по-іншому. Нині це питання розглядається, як правило, крізь призму співвідношення традиційних цивілізацій з техногенною, що перманентно переростає у посттехнічну (постіндустріальну) цивілізацію і далі — в інформаційну. Техногенна, вона ж — технічна, або ж індустріальна, цивілізація не зовсім коректно ототожнюється часто-густо з цивілізацією Західною, яка технократичними мислителями визнається якісно вищою, з перспективою переростання в інформаційну. Розглядаючи докладніше складові цієї системи, можна виділити у кожному з класів цивілізацій свого роду підкласи.

Скажімо, традиційні цивілізації підрозділяються на первинні (первісні, автохтонні, перші) і вторинні. Про перші чи первинні цивілізації досить докладно йшлося вище.

Вторинні відрізняються від них, по-перше, тим, що уже втрачають в основному першопочатковий синкретизм автохтонних цивілізацій. Неповторна самобутність вторинних цивілізацій не в синкретизмі, а навпаки, в “ідіосинкразії” до одних та відбірковій спорідненості з іншими сферами чи різновидами історичної діяльності. Цю їх особливість, безвідносно до ступеня адекватності, зафіксував Данилевський, характеризуючи одноосновні культури 14.

По-друге, у рамках традиційних цивілізацій вторинні помітно динамічніші порівняно з первинними. Це особливо переконливо показала антична середземноморська цивілізація, яка вперше в історії класично чітко окреслила основні етапи життєвого кола цивілізації вищого порядку, ніж первинні, і ритм зміни цих етапів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)