Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 5.2.2.4. Розуміння монади філософами європейського Відродження

5.2.2.4. Розуміння монади філософами європейського Відродження



Пізніше, вже представники західноєвропейської філософії — Микола Кузанський, Джордано Бруно та ін., — хоч і тлумачать далі монаду передусім як універсалістське Єдине, однак це тлумачення вже не розглядається ними як вичерпне стосовно змісту означеного поняття.

Вже мислитель з Кузи розглядає цю монаду насамперед як Абсолютний Максимум, внаслідок чого однією з наріжних стає проблема його співвідношення з мінімумом. “Абсолютний максимум, — зазначає Кузанець, — є те єдине, котре є все; в ньому все, оскільки він максимум; а оскільки йому ніщо не протилежне, з ним збігається і мінімум”36 . Питання про збіг єдиного як абсолютного максимуму з мінімумом ставиться тут в принципі, а тим мінімумом, з яким збігається єдине, виявляється саме ж воно як абсолютний максимум. Втім вже в Кузанця, хай і дещо на задньому плані, йдеться про інше, не тавтологічне збігання максимуму і мінімуму37. І це закономірно, бо він вже приділяє більше уваги, ніж античні, та й попередні західноєвропейські мислителі, проблемі явленості — втілення Єдиного. Та й шляхи цього втілення Кузанський бачить інші, ніж монотеїстичне творення, деклароване християнськими мислителями. Він обстоює, по-перше, тезу про те, що втілення Бога (Єдиного) здійснюється не творенням ним світу, а завдяки безпосередній експлікації, розгортанню Бога у світ, Єдиного — в ієрархічну множинність монадних за своєю природою всеєдностей Всесвіту з подальшим згортанням, поверненням їх назад, у лоно божественного Максимуму. “Справді, Всесвіт нібито природним порядком, будучи найдосконалішою повнотою, заздалегідь завжди вже передує всьому, так що кожне виявляється у кожному; у кожному витворі Всесвіт перебуває цим витвором і так кожний вбирає всі речі, що стають в ньому конкретно ним самим: не маючи можливості через свою конкретну визначеність бути актуально всім, кожний конкретизує собою все, визначаючи все в собі самому”38.

По-друге, людину мислитель з Кузи розглядає не як подобу поза-природного Бога (за християнством), а як мікрокосм, відтворення і уособлення макрокосму. Тобто — як утворення монадного характеру. “Саме людська природа, — наголошує він, — піднесена над усіма створіннями Бога і, трохи поступаючись ангелам, згортає в собі все у світі й за це справедливо іменується стародавніми філософами мікрокосмом, малим світом. Якраз вона, піднявшись до поєднання з максимальністю, виявилася б тому повнотою всіх досконалостей і універсуму в цілому і кожної окремої речі, так що все це через людину сягнуло б свого вищого ступеня”39

У філософії Д. Бруно обидва ці моменти, якими позначився поворот від унітарного до плюралістичного розуміння монадологічної проблематики (і питання про збіг максимуму та мінімуму, і питання про втілення Єдиного) ще чіткіше виходить на передній плав. Водночас у нього вони набувають подальшої конкретизації, поглиблюючи поворот до розробки нового тлумачення монадологічних питань.

По-перше, питання про співвідношення максимуму ставиться і розглядається Бруно вже не в принципі (як питання про Абсолютний максимум і мінімум), а в робочому порядку — про співвідношення максимумів і мінімумів. “Хто хоче пізнати найглибші таємниці природи, — констатує Ноланець, — хай розглядає і спостерігає мінімуми та максимуми суперечностей і протилежностей”40.

По-друге, Бруно докорінно переглядає саму постановку питання про втілення Єдиного. Він вважає, що взагалі недоречно говорити про Єдине, Першоначало поза його явленістю. “Можливість бути, — наголошує він, — дана разом з буттям у дійсності, а не передує йому, адже якби те, що може бути, робило б само себе, то воно було б раніше, аніж було б зроблене. Отже, спостерігай перше й найліпше начало, котре є все те, що може бути, і воно ж не було б усім, якби не могло бути всім; в ньому, отож, дійсність і можливість одне і те саме”41.

Ці новації впритул наблизили Бруно до системної розробки мультиплікативного підходу щодо монадологічної тематики. Проте у самого ноланського ентузіаста це завдання не було наріжним і не стало предметом спеціального, системного аналізу.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)