Головна Головна -> Підручники -> Підручник Етнополітична карта світу 21 століття (Жук П., Мазур Н., Соломонюк Р., Турчак Р.) скачати онлайн-> Росія (Азійська частина), Закавказзя і Туреччина

Росія (Азійська частина), Закавказзя і Туреччина


За типом 1 розглядається бiльша частина азiйської частини Росiйської Федерацiї – вся територiя, крiм Пiвденного Сибiру (за винятком Бурятiї, Туви та Хакасiї) i Далекого Сходу, якi належать до типу 3.

Півнiчнi етнiчнi територiї азiйської частини Росiї.

Цей регiон – етнiчна територiя багатьох пiвнiчних народiв (евенкiв, якутiв, евенiв, чукчiв, корякiв тощо). Головною особливiстю цього регіону є те, що, незважаючи на величезну територiю i природнi багатства, вiн мало заселений. Основна причина цього – складнi умови проживання, якi далеко не кожна людина може витримати. Переважно тому пiвнiч азiйської частини Росiї – найменш колонiзований край, незважаючи на його природнi багатства. Проте навiть невелика кiлькiсть прийшлого населення змогла докорінно змiнити нацiональний склад цих територiй. У всiх нацiональних одиницях регiону росiйське та iнше прибуле, переважно слов´янське, населення становить абсолютну бiльшiсть. Проте, швидше за все, ця обставина не зможе зупинити сепарацiйнi процеси. Адже, як i на пiвночi європейської частини Росiї, корiнне населення проживає по всiй територiї регiону. Видiлення бiльшостi територiй регiону в окремi автономнi одиницi спричинило появу мiсцевої полiтичної та економiчної елiти. Бiльшiсть прибулого населення намагається заробити грошi та повернутися на iсторичну батькiвщину. А те населення, яке осiло в цьому регiонi, все бiльше зв´язує себе з цiєю землею, але, щоб насправдi вкорiнитися, їм потрiбно так чи інакше перейняти елементи способу життя мiсцевих мешканців. Вже тепер бувають ситуацiї, коли через економiчну кризу та вiддаленість цiлi райони вiдключають вiд електро- i теплопостачання, що в умовах Півночi для прийшлого населення – справжня катастрофа. Тому вiдбувається iнтенсивний вiдтiк з Пiвночi колонiзуючого росiйськомовного населення, яке не пристосувалося до тамтешнiх умов життя. Це значною мiрою вплине на етнiчний склад населення регiону. Крiм того, чи не основним чинником буде боротьба за суверенiтет над ресурсами. Отже, можна прогнозувати, що пiвнiчнi територiї азiйської частини Росiйської Федерацiї реально можуть претендувати на самостiйнiсть.

Розглянемо прогнозованi етнополiтичнi утворення.

Саха (держава якутiв). Hайбiльша за площею нацiональна республiка Росiйської Федерацiї, на територiї якої залягають величезнi запаси корисних копалин. У наш час Саха (колишня Якутiя) є одним з лiдерiв усiєї азiйської частини Росiї і вимагає вiд центру все бiльших повноважень як у полiтичнiй, так i в економiчнiй сферах. Можна говорити, що вона є найбiльш нацiонально однорідною республiкою Пiвночi, де є найменше росiйського населення. Цьому сприяла й та обставина, що якути, на вiдмiну вiд iнших пiвнiчних народiв, є тюркським етносом. Ще з давнiх часiв якути досить вороже сприймали все принесене ззовні. До того ж тюркськi народи досить експансивнi. Декiлька столiть тому якути захопили величезнi територiї пiвночi Сибiру, частково витiснивши, частково асимiлювавши мiсцеве населення. Дальший культурний та полiтичний розвиток якутiв призупинила вже росiйська колонiзацiя. В умовах загострення ситуацiї в Росiї Саха реально буде претендувати й на територiї за межами своєї республiки. Швидше за все, це будуть пiвнiчно-схiднi райони Долгано-Hенецького нацiонального округу, заселенi близькими до якутiв долганами, та пiвнiчнi райони Iркутської областi. Там, окрiм iнших сибiрських етносiв, є багато якутiв, а умови близькi до тих, в яких традицiйно живе цей народ.

Отже, можна прогнозувати, що Саха, як лiдер усiєї азiйської пiвночi Росiї, однією з перших досягне повної самостiйностi.

Евенкiя (держава евенкiв). Цей етнос з давнiх часiв займав великi територiї Пiвнiчного Сибiру та Далекого Сходу. Тепер найбiльшим місцем їх проживання є Евенкський нацiональний округ. Проте й там вони становлять лише меншiсть. Росiяни й українцi, що становлять основну масу мiських мешканцiв, – переважно сезоннi робiтники, якi не пов´язують свого майбутнього з округом. Тому можна прогнозувати процес збiльшення в Евенкському нацiональному окрузi частки корiнного населення за рахунок збiльшення народжуваностi, яка вже тепер значно перевищує народжуванiсть у росiйських сiм´ях, та мiграцiї евенкiв з iнших районiв Сибiру та Далекого Сходу, що спричинить зростання нацiональної самосвiдомостi евенкiв та прагнення самим розпоряджатися багатствами свого краю. Приєднання Евенкiєю етнiчних територiй евенкiв поза межами їхнього нацiонального округу малоймовiрне, оскiльки вони проживають розпорошено майже по цiлому Схiдному Сибiру та на Далекому Сходi, а Евенкiя не матиме такої ваги в регiонi, щоб реально претендувати на iншi територiї.

Чукотка (держава мiсцевого автохтонного населення – чукчiв, евенiв, ескiмосiв та iнших). Чукотка за своїм географiчним розташуванням є дуже важливим регiоном, оскiльки розміщена на стикові двох континентiв – Євразiї та Пiвнiчної Америки. Проте природнi умови на Чукотцi – однi з найскладнiших у свiтi. До життя в цiй тундрi пристосуватися дуже важко. Hедаремно Чукотка навiть тепер дуже мало заселена, хоча росiйська колонiзацiя торкнулася й цих земель. Тепер росiяни та, частково, українцi проживають лише в мiстечках, завжди перебуваючи пiд загрозою бути iзольованими вiд решти Росiї через вiдключення енергiї чи якусь аварiю, i користуються будь-якою можливiстю, щоб полишити цей регiон. Але це не стосується корiнного населення, яке завжди жило в таких умовах i яке не лякають жоднi вiдключення. Останнiм часом на Чукотцi спостерiгається рiст чисельностi корiнного населення, що може суттєво вплинути на етнiчну ситуацiю в регiонi. Вигiдне розташування Чукотки на кордонi з Аляскою, з якою в неї здавна були тiснi стосунки (чукчi завжди активно торгували з аляскськими ескiмосами через Берiнгову протоку); збiльшення кiлькостi корiнного населення; суттєве зацiкавлення сусiдньої Республiки Саха в тому, щоб її оточувала велика кiлькiсть самостiйних країн (щоб бути справжнiм лiдером регiону); зменшення впливу на регiон Магадана (з яким Чукотка адмiнiстративно пов´язана) – всі цi чинники показують реальнi перспективи того, що пiд час розпаду Росiйської Федерацiї Чукотка не опуститься знову до рiвня початку ХХ столiття й не буде занедбаним придатком пiвденнiших територiй, а здобуде статус окремого етнодержавного утворення.

Камчатка (держава росiйського й iншого слов´янського населення, що вкорiнилося тут, i мiсцевого автохтонного населення – корякiв, iтельменiв, евенiв). Ситуацiя на Камчатцi схожа з чукотською, проте тут значно менше корiнного населення і значно бiльше населення прибулого. Ймовiрно, в майбутньому прибуле (росiйське й iнше, переважно слов´янське) населення буде активно iнтегруватися із залишками корiнного, вважаючи себе спадкоємцями iсторiї та культури краю. Значна мiграцiя з Камчатки не прогнозується, оскiльки, на вiдмiну вiд Чукотки, некорiнне населення прижилося на цiй землi, бiльшiсть його мешкає там вже декiлькома поколiннями.

Межi.
Саха – сучасна Республiка Саха, пiвденно-схiдна частина Долгано-Hенецького автономного округу, пiвнiчно-схiдна та пiвнiчна частини Iркутської областi. Столиця – місто Якутск.
Евенкiя – сучасний Евенкський нацiональний округ. Столиця – місто Тура.
Чукотка – сучасний Чукотський нацiональний округ. Столиця – місто Анадир.
Камчатка – сучасна Камчатська область. Столиця – місто Петропавловськ-Камчатський.
Етнiчнi територiї Пiвденного Сибiру (Тува, Хакасiя, Бурятiя та Алтай).

Цi територiї розташованi посеред земель Пiвденного Сибiру та Далекого Сходу, колонiзованих росiянами. Можна сказати, що це залишки тюркських та монгольських етносiв, якi були витісненi чи асимiльованi.

Азiйська частина Росiйської Федерацiї


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Етнополітична карта світу 21 століття (Жук П., Мазур Н., Соломонюк Р., Турчак Р.)