Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 6.1.3.3. Категорія “історія” як засіб узагальнення та засіб рубрикації

6.1.3.3. Категорія “історія” як засіб узагальнення та засіб рубрикації


У значенні засобів узагальнення (виявлення подібності в окремих предметах) і засобів рубрикації (членування певної цілісності) може поставати будь-яка філософсько-історична категорія. У тому числі й вихідна, початкова — категорія “історія”. У ролі засобу узагальнення, фіксації повторюваного й схожого вона визначається як: 1) процес розвитку у природі та суспільстві; 2) наука, що вивчає минуле суспільства з метою пізнання його сучасного і перспектив розвитку в майбутньому”36. Рубрикаційні ж іпостасі цієї категорії набагато різнобарвніші. Для стародавніх греків історія була оповіддю, дослідженням, викладом того, що з’ясовано; для істориків пізньої старовини, наприклад Полібія та Сима Цяня, — коловоротом форм чи принципів правління, через який переходить кожен народ; для Аврелія Августіна — автора останнього підсумкового компендію філософії історії стародавнього світу і вихідної філософсько-історичної системи для європейської культури, що перебуває у стані немовляти, — історія була тереном боротьби “місто божого” й “міста людського”. Ситуація, за свідченням Г.Геттнера, не занадто змінилася й через тринадцять століть. Так, за станом історичної думки в Німеччині початку XVIII ст. “Історія сприймалася як скарбничка найнеймовірніших курйозів, в якій зберігалося все, чого не можна було розташувати де-інде. Ніхто не мав і гадки ні про єдність, ні про внутрішній розвиток. Якщо намагалися встановити якусь періодизацію, вона неминуче набувала теологічного забарвлення. За поглядом, який сягав своїм походженням ще до пророка Даниїла, історія розглядалася як історія чотирьох монархій: вавилонської, персидський, грецької та римської. Вважалося, що існування римської імперії триває”37. Починаючи з Просвітництва, історія секуляризується і постає для Тюрго, Вольтера, Кондорсе та інших дослідників як вияв і результат поступу людського розуму. Для Гегеля вона — прогрес в усвідомленні людської свободи, що започатковується з виникненням державності; для Маркса та марксизму — природно-історичний процес зміни формацій і т.д.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)