Головна Головна -> Підручники -> Підручник Судова психіатрія (С.В. Жабокрицький, А.П. Чуприков) скачати онлайн-> 7.4. Афективні розлади настрою

7.4. Афективні розлади настрою


Розлади, що входять до цієї групи, мають хронічний характер, але психопатологічні епізоди досить не глибокі, щоб можна було визначити їх як гіпоманію чи навіть легку депресію. Оскільки такі розлади тривають роками, а іноді протягом усього життя хворого, вони заподіюють занепокоєння і можуть призвести до порушення продуктивності діяльності. До цих розладів належать циклотимія, гіпоманія, дистимія та рекурентний депресивний розлад.
Циклотимія — це стан хронічної нестабільності настрою з численними епізодами легкої депресії та легкого піднесення настрою. Ця нестабільність розвивається в молодому віці й набирає хронічного перебігу, хоча часом настрій може бути нормальним і стабільним упродовж багатьох місяців. Зміни настрою сприймаються людиною як такі, що не пов’язані з життєвими подіями. Поставити діагноз важко, якщо пацієнт не спостерігався психіатрами чи немає опису його поведінки в минулому. Оскільки зміни настрою відносно легкі, а періоди піднесеності не викликають неприємностей, циклотимія рідко виявляється лікарями-психіатрами. Основною ознакою під час встановлення діагнозу є постійна, хронічна нестабільність настрою з численними періодами легкої депресії та легкої піднесеності. Циклотимія може тривати упродовж усього дорослого життя або розвинутись у важчий розлад настрою, відповідаючи опису біполярного афективного розладу.
Гіпоманія — це легкий ступінь манії, коли зміни настрою і поведінки надто тривалі й виражені, щоб можна було включити цей стан у циклотимію, але без маячення чи галюцинацій. Спостерігаються постійне легке піднесення настрою, підвищена енергійність і активність, почуття безпечності, фізичної і психічної продуктивності. Часто виявляються підвищена соціабельність, багатомовність, надмірна фамільярність, підвищена сексуальна активність, знижена потреба у сні. Однак це не спричинює глибоких порушень у роботі хворих чи їх соціального відторгнення. Зосередженість і увага можуть бути розладнані, знижуючи в такий спосіб можливість працювати та відпочивати.
Дистимія — це хронічний депресивний настрій. Баланс між окремими епізодами легкої депресії і періодами нормального стану доволі варіабельні. У цих людей спостерігаються періоди (дні чи тижні), які вони самі розцінюють як добрі. Проте тривалі періоди (часто місяці) вони відчувають утому, знижений настрій. Усе стає важким і ніщо не справляє їм приємності. Хворі на дистимію схильні до гнітючих думок, скаржаться на поганий сон, відчуття дискомфорту, проте загалом виконують основні вимоги повсякденного життя. До цієї групи входять хронічна тривожна депресія, депресивний невроз, депресивний розлад особистості.
Рекурентний депресивний розлад характеризується повторними епізодами депресій легкого чи помірного ступеня, що провокуються стресовою ситуацією. До цієї групи належать депресивні реакції, психогенна реактивна депресія невротичного рівня, сезонний депресивний розлад.
Судово-психіатрична оцінка хронічних афективних розладів настрою часто ускладнюється, оскільки судово-психіатричним експертам доводиться визначати ступінь наявних у хворого афективних (емоційних) розладів, під час яких хворі можуть укладати протизаконні угоди, робити розтрати, порушувати трудову дисципліну. У таких випадках потрібен ретельний аналіз об’єктивних даних про стан підекспертних при вчиненні правопорушення та про особливості перебігу захворювання загалом. Вирішення питання про осудність у цьому разі залежить від глибини розладів психічного стану, що спостерігались у хворого на різних циклотимічних фазах. Особи, які вчинили протиправні дії в гіпоманіакальному стані, на різних циклотимічних фазах і при дистимії часто визнаються осудними.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Судова психіатрія (С.В. Жабокрицький, А.П. Чуприков)