Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 6.2.1.2. Аналіз філософсько-історичних категорій і парадокс цілісності

6.2.1.2. Аналіз філософсько-історичних категорій і парадокс цілісності


Приступаючи до вивчення своєрідності виникнення окремих філософсько-історичних категорій і їх системи, ми відразу ж наштовхуємось на один із типових пізнавальних парадоксів, відомих У науці як парадокс цілісності. В літературі з категоріальної проблематики сучасної філософії та науки цей парадокс чітко виявляється у двох протилежних підходах до розгляду категоріальної будови теоретичних систем науки чи філософії. Так, на думку одних вчених, “проблеми класифікації категорій діалектики, їх взаємовідношення з категоріями спеціальних наук, взаємозв’язку законів і категорій діалектики та ряд інших не можуть дістати ефективного розв’язання, якщо не виходити при цьому з простої і чіткої відповіді на питання: що таке категорії діалектики?”52 Інші ж, навпаки, вважають, що “об’єктивний зміст категорій визначається їхнім місцем і способом функціонування у теоретичній системі”, що тільки через систему може бути належним чином розкрита їх специфіка53.

Така ж проблема, що стояла свого часу перед дослідниками діалектики (про вихідний пункт категоріальних розробок) на сучасному етапі актуалізувалася для вітчизняних вчених, зайнятих відродженням філософії історії, нещадно занедбаної нашою наукою за радянських часів. І вирішення цієї проблеми певною мірою пов’язане, зокрема, з усуненням вищезгаданого парадоксу цілісності. Цей парадокс — модифікація виявленого ще Арістотелем парадоксу пізнання при переході від особливого до всезагального. Стосовно нашої пізнавальної ситуації його суть зводиться до такого.

Систему категорій філософії історії можна осягнути як певну цілісність лише на основі знання її частин —категорій, що її складають. Але останні, зі свого боку, можуть бути виділені й автентично осмислені тільки на підставі знань про ціле, тобто про систему категорій. Таким чином, перед нами парадокс, який абстрактно, статично, усунути неможливо. Його вирішення не передбачає надання безумовної переваги вичерпному дослідженню спочатку системи філософсько-історичних категорій як певної органічної цілісності, а потім, вже на цій основі, такої ж вичерпної відповіді на питання про специфіку категорій, що утворюють цю систему. Вирішення цього парадоксу такою ж мірою неможливе Й іншим шляхом, якщо цей шлях розглядається як єдиний і виключно правильний — через встановлення зворотної послідовності: спочатку пізнання частин (категорій), а потім цілого (їх системи). Елімінація подібного парадоксу потребує виходу за межі розглянутої вище дихотомії у контекст місткішої динамічної єдності, де зазначені підходи не протистоять, а взаємодоповнюють і взаємозумовлюють один одного, внаслідок чого знімається і протиставлення частин (категорій) цілому (їх системі). Інакше кажучи, осмислення своєрідності виникнення і основних характеристик системи філософсько-історичних категорій, з одного боку, і окремих категорій цієї системи, з іншого — мають розглядатися не як два ізольовані й одноразові пізнавальні акти, а як взаємозв’язані компоненти єдиного, тривалого і нелегкого процесу творчого філософсько-історичного пізнання.

При цьому дослідження особливостей виникнення і сутнісних характеристик як системи, так і окремих її категорій, можуть поставати не тільки як одночасні, співіснуючі виміри двостороннього процесу філософсько-історичного пізнання, а й як етапи, що постійно змінюють один одного, як поступи дедалі глибшого усвідомлення категоріального ладу філософсько-історичного мислення. Розуміння цієї обставини взагалі позбавляє сенсу питання про якийсь абсолютний, раз і назавжди визначений примат (спочатку дослідження окремих категорій філософії історії, а потім їх системи, чи навпаки). Можна розпочинати з наявного уявлення про систему філософсько-історичних категорій як специфічного цілісного утворення і на його основі з’ясовувати особливості категорій цієї системи, тенденції їх виникнення і розвитку, роль у пізнанні та перетворенні історичних явищ. У подальшому таке дослідження дасть змогу конкретизувати і вихідне розуміння означеної категоріальної системи, збагатить її у змістовому плані, зробить ефективнішим її використання у практичній історичній життєдіяльності людей та історичному пізнанні. На наступному циклі вже на підставі нового, збагаченого змістом поняття про систему знову здійснюватиметься поглиблений аналіз і розвиток її категорій і т.д.

Можна, навпаки, взяти за вихідний пункт з’ясування специфіки особливостей виникнення та функціонування окремих філософсько-історичних категорій і саме звідси розпочати пізнавальний рух, спрямований на вироблення поняття про систему таких категорій. На наступному циклі, вже на основі певного поняття про означену категоріальну систему і в контексті розгляду саме цієї системи як цілісності, вирішується також (але вже як підпорядкований момент) питання про особливості окремих категорій, уточнюється категоріальний склад системи тощо. У подібних постійних взаємопереходах — від категорій до їх системи і навпаки (здійснюваних і як послідовні етапи, і як співіснуючі, але зустрічні за спрямованістю пізнавальні рухи) — запорука і сутність невичерпного поступу філософсько-історичної думки.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)