Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 6.3.2.7. Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності

6.3.2.7. Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності


Вже зазначалося, що дослідники сходяться на єдності понять “категоріальний апарат” і “система категорій”. І це загалом природно, адже їх зміст справді багато в чому збігається. Але фіксується він (зміст) кожним із означених понять під іншим ракурсом. Інакше кажучи, відмінність між цими поняттями передусім не змістова, а функціональна.

Як видається, продуктивнішим розрізнення цих понять буде на основі загальнішого розмежування — між філософсько-історичною теорією та методологією історії. Відомо, що теорія спрямована на отримання знань про саму дійсність, методологія ж — на сам процес отримання знань, тобто філософсько-історичні теорія й методологія історії відносяться як мета і засіб. Таке відношення (мети і засобу) зберігається і тоді, коли йдеться про специфіку системи категорій філософії історії щодо її ж категоріального апарату. Система категорій філософії історії, як і її теорія, істинною і вірогідною постає для теоретика, що шукає нових знань про реальність, як мета, пізнавальний ідеал, досяжний лише “асимптотично” (у ході пізнавального руху поколінь дослідників як своєрідна кінцева межа). Наявна ж на сучасному рівні розвитку філософії історії система категорій (теорія) тлумачиться як недосконала, що дедалі більше не збігається з емпірією, реаліями довкілля і потребує заміни розвинутішими, досконалішими категоріальними системами (теоріями).

Для методолога ж істинною, вірогідною і ( що для нього вельми важливо) нормативною категоріальною системою філософії історії виступає саме наявна нині, а не майбутня. Він розглядає вже існуючу систему категорій не як мету чи пізнавальний ідеал, а як категоріальний апарат — пізнавальний засіб, спосіб, інструмент, метод (якщо йдеться про дану науку) або методологію, систему принципів формування та застосування методів пізнання й предметної зміни історичної дійсності (в нижчих за рівнем узагальнень галузях досліджень чи для практичного перетворення історичної реальності). За методологічного підходу саме розроблена на конкретний час філософсько-історична система категорій постає як така, що її можна і потрібно використовувати для розв’язання пізнавальних або практичних завдань уже нині, в ситуації, що реально склалася на певний момент.

Отже, для теоретика система філософсько-історичних категорій — ідеал, мета, яку ще слід здійснити в майбутньому; для методолога ж — це вже існуюча система категорій, категоріальний апарат філософії історії, знаряддя інтелектуальної праці, основа подальшого пізнавального руху. Тобто — це вже система функціональна й функціонуюча. Звісно, що будь-яке подібне розмежування містить момент умовності. У реальному процесі історичного пізнання ні теоретик, ні методолог не змогли б результативно діяти, не враховуючи необхідною мірою обох аспектів системно-категоріальної природи філософії історії, сфери загальнонаукового історичного пізнання чи відповідної спеціальної історичної науки. Справа лише у переважанні того чи іншого з двох аспектів у кожному конкретному випадку.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)