Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 6.3.3.5. Нелінійний характер методологічного функціонування категорії

6.3.3.5. Нелінійний характер методологічного функціонування категорії


Зрозуміло, що виокремлення пізнавальних рядів, на кшталт розглянутих нами, є досить сильною ідеалізацією, що супроводжується неминучим препаруванням реальних живих процесів осягнення соціально-історичної реальності. Ігнорування чи навіть недооцінювання моментів умовності при утворенні зазначених пізнавальних рядів неминуче призводить до викривленого розуміння особливостей осмислення історичних явищ. А саме — до тлумачення цього осмислення як процесу суто чи переважно лінійного й одномірного. Насправді ж осягнення людиною історії постає надскладним, невичерпним за формою і змістом розмаїттям процесів переважно нелінійного характеру. Вияви ж лінійності, зокрема у вигляді послідовних пізнавальних ланцюжків, мають при цьому значення похідних, підпорядкованих.

Крім того, гнучким, не лінійним, одномірно-глобалістським чи універсалістськи-моністичним, а плюралістичним, нелінійним, “сценарним”, різномасштабним і різнобічним має бути й застосування тих чи тих послідовних пізнавальних ланцюжків. Воно має здійснюватися у “плаваючому режимі”, варіюватися залежно від рівня, глибини, зрізу та характеру певних пізнавальних чи практичних проблем.

Все сказане про своєрідність пізнавального підходу, характер взаємозв’язків принципів, підходів, систем і методів у загальнотеоретичному плані, конкретизоване стосовно загальнофілософського рівня осягнення історичних процесів і явищ, зберігає загалом свою значущість і для аналізу на філософсько-історичному рівні. Справді, і в галузі філософії історії, про який би з її напрямів не йшлося, спочатку відповідно до якоїсь із філософсько-історичних категорій, що на її основі визначається основоположний принцип, відбувається формування загального підходу, властивого саме цьому напрямові. А вже потім, у контексті певного підходу і через залучення інших категорій створюється відповідна система філософсько-історичних знань, а на її основі — розробка і застосування методу, базисного для того чи іншого напряму чи школи філософи історії.

Історична реальність багатовимірна, і кожна філософсько-історична категорія якраз і постає одним із вимірів цієї реальності, її зріз саме як цілісності. Тому кожна з означених категорій спроможна виконувати роль вихідного пункту, ідеї та принципу певного пізнавального підходу, а отже, й відповідного філософсько-історичного напряму вивчення історичних явищ. Тому таких напрямів може бути принаймні не менше, ніж філософсько-історичних категорій. Навіть дещо більше, адже вихідним пунктом формування певного філософськоісторичного підходу, а на цій основі — і напряму, можуть виступати як ідеї не тільки окремі категорії філософії історії, а й їх невеликі групи. Зрозуміло, що такий варіант є граничним; це своєрідна математична межа, асимптота розвитку філософії історії.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)