Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об’єктивна історична необхідність 7.3.4.1. Протиставлення закону як уособлення історичної необхідності пристрастям людей

7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об’єктивна історична необхідність 7.3.4.1. Протиставлення закону як уособлення історичної необхідності пристрастям людей


Уже в стародавні часи з’ясування особливих закономірностей життєдіяльності людей здійснювалося через співвіднесення двох моментів цієї життєдіяльності. З одного боку, тих, що відбивають, хай і в неадекватній, перетвореній формі, свободу як визначальну, субстанційну характеристику людини, тобто таких бажань, що вирують на поверхні океану історичних явищ — суб’єктивних, часткових, випадкових і швидкоплинних пристрастей, насолод, прикростей, страждань, сподівань, страхів тощо. З іншого боку, співвідносились глибинні, загальні, необхідні і тривалі характеристики цієї ж життєдіяльності. Досить тривалий час закон розглядався як вираження саме (і тільки) останніх характеристик. Показовим у цьому плані є, наприклад, міркування Платона. Кожна людина, як зазначав він, будучи єдиним цілим, має водночас двох протилежних і нерозумних порадників: задоволення й страждання. “До них приєднуються ще гадки стосовно майбутнього, загальне ім’я котрим “надія”. Зокрема, очікування скорботи називається страхом, очікування задоволення — відвагою. Над усім цим стоїть розум, який вирішує, що з них краще, а що гірше; якраз він, ставши загальним установленням держави, отримує назву закону.”7 Важливо, що законом розум постає не у вигляді індивідуально-суб’єктивної властивості окремої людини, а, по-перше, як відповідність людини природі; по-друге — як відповідність людини вже своєму внутрішньому єству (згадаємо хоча б “даймоній” Сократа). Почуття ж, пристрасті, насолоди, страждання тощо розглядаються у цьому разі факторами, що перешкоджають дії та усвідомленню законів як начала розумного, осмислюваного через розум людини, що є своєрідним уособленням об’єктивного “розуму”, Логосу, тобто системи об’єктивних закономірностей. У давньогрецькій філософії така традиція розгляду законів людського, історичного світу веде свій початок від Сократа і через кініків, Платона, Арістотеля, стоїків та неоплатонізм приводить до християнського розуміння цих законів, про яке йтиметься далі. За зрізом природовідповідності закони людської, історичної життєдіяльності осмислюються І В інших стародавніх цивілізаціях, зокрема, давньокитайській (більшою мірою — у даосизмі, меншою — у конфуціанстві та моїзмі)8 .



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)