Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 7.4.1.2. Закони соціальної машини та закони соціального організму: версія Мішле

7.4.1.2. Закони соціальної машини та закони соціального організму: версія Мішле


На думку Мішле, механізація праці не спричинила механізації інших сфер людської діяльності, вона сама є продовженням системи машинізму. Систему ж машинізму Мішле тлумачить як результат свідомого (щлераціонального, сказав би відомий німецький мислитель Макс Вебер) прагнення перейти від хаосу середньовіччя і Відродження до суспільства, у якому панував би цілеспрямовано запроваджений порядок. Для цього було спочатку споруджено, як вважав він, дві адміністративні машини: бюрократію і армію, “що зробили людей організованою силою, усунули з їх життя невпорядкованість, різнобій”26, а вже потім — систему технічних машин.

“Так настало століття машин: машин політичних, що надають нашим соціальним відправленням одноманітності, автоматичності, роблять патріотизм зайвим для нас і машин промислових, які, будучи колись створені, виготовляють незчислиму множину однакових виробів, втелющують нам мистецтво, що не живе довше одного дня і позбавляють нас необхідності бути художниками постійно… Роль людини зведено до мінімуму, проте машинізм хоче більшого: люди ще не досить перетворені в машини… Однак, якщо вже люди ступлять в це білчине колесо, що крутиться вхолосту, то механізованими будуть і їхні думки, і машина, що думатиме за них, зубці якої зчеплені із зубцями машини політичної, урочисто покотиться. Це називатиметься державною філософією”27 . Схиляючи голову перед влучністю цього передбачення, ми водночас можемо і пожалкувати з приводу того, що цей прогноз здійснився. До того ж саме у нашому суспільстві. Доводячи теоретичну вразливість і соціально-політичну шкідливість обмеження проблематики законів історії законами розсудковими, або законами цілераціональної соціальної дії, Мішле водночас наголошує на існуванні законів глибинніших, непідвладних розсудку окремих осіб — хай це навіть будуть найвидатніші мислителі. Він розрізняє однозначні, цілераціовальні закони-приписи і нелінійні, органічні закони перебігу глибинних процесів будови, функціонування і розвитку суспільства як динамічної цілісності. Саме нерозуміння своєрідності кожного з цих двох типів законів історії і заважає, на його погляд, законодавцям правильно діагностувати хвороби існуючого суспільства і визначати перспективний курс їх лікування. “Наші лікарі-законодавці, — меланхолійно зауважує мислитель, — розглядають кожен симптом, який з’являється то тут, то там, як окрему хворобу, і вважають, що її можна вилікувати за допомогою такого чи іншого лікарського засобу місцевої дії. Вони не помічають, що всі частини суспільства становлять єдиний організм і так само тісно пов’язані всі питання, які стосуються суспільства”28.

Протиставляючи свою позицію механіцизму просвітників, Мішле намагається довести, що глибинні закони руху історії (тобто закони змін і функціонування суспільства як органічного цілого) взагалі в принципі не можуть бути усвідомлені й адекватно сформульовані. І не тільки розсудком, а й розумом людини. Такі закони, на його думку, можуть бути сприйняті лише соціальним інстинктом, носієм якого є не окрема особа, а народ, народні маси.

Характеризуючи причини, які, з його точки зору, зумовлюють переваги такого інстинкту над розсудком, Мішле пише: “Що стосується власне народу, то зауважимо, що інстинкт, який переважає у нього розсудок, надзвичайно полегшує діяльність людей. Розсудок приступає до дій, лише пройшовши всі етапи обговорення і суперечок; часто-густо він продирається крізь ці хащі так довго, що до справи не доходить зовсім. Навпаки, інстинктивний замисел межує з дією, він сам по собі — вже майже дія, він є майже водночас і ідеєю, і її здійсненням”29.

Попри всю наївність і фрагментарність свого тлумачення законів нелінійного типу, Мішле зробив певний крок уперед у їх розумінні. По-перше, він справедливо розвінчав спроби зведення номологічної проблематики у суспільствознавстві до законів цілераціонального типу. По-друге, наштовхнувшись на нелінійні закони руху суспільства, якісно відмінні від згаданих, він дав їх характеристику — нехай і вкрай абстрактну та неадекватну.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)