Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> 7.5.3.1. Перші історичні спроби виокремлення наріжного смисложиттєвого закону буття людини

7.5.3.1. Перші історичні спроби виокремлення наріжного смисложиттєвого закону буття людини


У християнстві вперше з усією гостротою ця проблема постала в кінці III — на початку IV ст. н.е. у вченнях Августіна і Пелагія. Вирішення її одним із них виключало вирішення, пропоноване іншим. Тому, на перший погляд, ці два тлумачення закону узгодження свободи людини із суспільною необхідністю, закономірністю (зодягненої у шати божественного приречення) постають як прямо протилежні, контрарні. Але це лише на перший погляд.

В Августіна людина взагалі позбавлена свободи волі споконвічно, від прабатька з його первородним гріхом і до гріховної природи нащадків. Тому найбільше, чого може сягнути людина — це не злиття свободи із суспільною необхідністю, закономірністю, законом (божественною приреченістю), а “амністія” від покарання за вихідну гріховність шляхом благодаті, якою бог довільно осіняє декого з синів адамових. Августін переконаний, що праотця людей Адама за первородний гріх покарано не самого по собі, а з його усім потомством, що у ньому корінилося, так що від цього справедливого і заслуженого покарання ніхто не звільняється інакше, як шляхом милосердної і незаслуженої благодаті. Рід людський розподіляється таким чином, що на деяких виявляється вся сила благодаті, на решту ж падає вся сила правосудного відомщення.

Сучасник Августіна Пелагій, навпаки, заперечує спадкоємність первородного гріха і визнає свободу волі людини, причому, без божественного благословення.

Однак попри всю цю позірну протилежність прискіпливіший аналіз виявляє глибинну, сутнісну спільність поглядів Пелагія та Августіна на співвідношення історичної закономірності (божественної приреченості) та свободи волі людини. Спільність ця зводиться до однакової платформи теоретичних конструкцій — визнання повного розриву, відсутності точок дотику між божим приреченням (суспільною необхідністю) та діяльністю людини як істоти самодіяльної, справді вільної.

Навіть якщо над індивідуальна необхідність і індивідуальна свобода й узгоджуються (скажімо, у Августіна), то це відбувається поза людиною, незалежно від її волі, як подарунок бога, його благодать.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)