Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> БЕРКЛІ Джордж (1685—1753)

БЕРКЛІ Джордж (1685—1753)


— англійський філософ і релігійний мислитель. Основні твори: “Спроба нової теорії зору” (1709), “Трактат про начала людського знання” (1710), “Три розмови між Плесом та Філонусом” (1713), “Алкіфрон, або дрібний філософ” (1782), “Сейріс…” (1744). Лейтмотивною ідеєю філософії Б. є обгрунтування релігії. Свою систему він будує, виходячи з відповідним чином переосмисленого вчення Локка про ідеї. Існувати, за Б., — значить бути сприйнятим. Оскільки ж усе те, що сприймається людиною за допомогою відчуттів і розуму — не що інше, як ідеї, то, робить висновок Б., всі речі, у тому числі і протяжність, і матерія як така, є сутності розуму, існують лише у свідомості. Акцентуючи пізнавальне значення відчуттів, Б. обстоює номіналістичну позицію, заперечує саму можливість “абстрактних загальних ідей”, доводить, що слова — це не загальні (більшою чи меншою мірою) поняття, що мають відповідний за масштабом об’єктивний зміст, а знаки. Причому знаки “не абстрактної, загальної ідеї, а багатьох часткових ідей, довільну з котрих вони викликають у нашому розумі”. Переглядаючи сенсуалізм Локка в дусі гносеології феноменалізму, Б. ототожнює властивості і якості речей з відчуттями цих властивостей та якостей, нівелюючи відмінність між первинними й вторинними якостями, тлумачить відчуття як єдину реальність, речі ж — як комбінації відчуттів (ідей). Щоправда, він застерігає, коли мовиться, що тіла не існують поза духом, то останній постає не як той чи інший окремий одиничний дух, а як вся сукупність духів. Або ж — навіть, якщо б усі ці духи зникли, речі продовжували б існувати як сума ідей у розумі безконечного духа, бога, що існує вічно і вміщує у свідомість конечних суб’єктів сукупність ідей. Останні існують лише в суб’єктах (або ж, 8а Б., у душах чи духах), буття яких виявляється не в ідеях, бо, як гадав Б., безглуздо, щоб дух, тобто “субстанція, яка носить чи сприймає ідеї, сама була ідеєю”, а в тому, що вони самі сприймають. Світ завжди сприймається лише через сприйняття певної окремої людини, як сукупність її ідей. І все ж він водночас є нерозривним і єдиним, його неперервність і єдність якраз і досягається, за Б., завдяки богові як духові вічному й безконечному. У своїх соціально-політичних переконаннях Б., на противагу Локку, постає як рішучий противник теорії суспільного договору, заперечує не тільки ідею легітимності непокори народу, а й взагалі суверенітет останнього. Будучи консерватором у питаннях економіки й політики, Б., однак, наголошував, що саме трудова діяльність народу є джерелом і запорукою багатства суспільства, добробуту його членів. У царині етики Б. виступає критиком просвітницьких і вільнодумних концепцій моралі (Мандевіль, Шефтсбері), доводить, що тільки християнська релігія може забезпечити міцні підвалини моралі, утвердження ж останньої потребує суспільства, яке живе “самими мудрими заповідями і зміцнюється нагородами та покараннями з небес”. Загалом філософія Б. становить важливий етап переходу від періоду панування концепцій механістичного матеріалізму (XVII — перша половина XVIII ст.) до часів формування й утвердження систем спекулятивної філософії (друга половина XVIII — початок XIX ст.). Безпосередній вплив ідеї Б. справили на американських філософів XVIII ст. — С. Джонсона та Д. Едвардса, опосередкованіший — на представників другої та третьої хвилі позитивістської філософії.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)