Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> І, ІДЕАЛІСТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ

І, ІДЕАЛІСТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ


— філософсько-історичне тлумачення сукупного розвитку як заснованого визначальною мірою на ідеях, волі, вірі, прагненнях, теоріях, вченнях, свідомості людей. І.р.і. є поширенням принципів ідеалізму на осмислення історичних подій, процесів, явищ. Якщо матеріалістичне розуміння історичного процесу в його радикальному варіанті перебільшує значення матеріальних начал життєдіяльності суспільства, то І.р.і. гіпертрофує роль духовних чинників (релігійних, моральних, філософських, наукових, правових тощо). Залежно від того, що закладається в основу історичного процесу — об’єктивний дух, надіндивідуальне духовне начало, абсолютна ідея, надприродні сили, чи ідеї, бажання програми та концепції окремих історичних, політичних або ж культурних діячів, розрізняють об’єктивне та суб’єктивне І.р.і. На відміну від матеріалістичного, І.р.і. характеризується значно тривалішою історією існування. Започатковане ще з виникненням філософії у стародавньому світі, воно, трансформуючись і адаптуючись, дійшло до нашого часу й відіграє роль світоглядно-методологічної основи низки сучасних гуманітарних, соціальних, історичних, соціологічних, релігійних і філософських напрямків, шкіл, вчень, теорій і концепцій.

Передуючи у загальноісторичному вимірі матеріалістичному розумінню, І.рл. з плюралістичних позицій є іманентним породженням тих чи тих історичних культур, що представляють людство, постає як феномен пізньої, цивілізаційної стадії розвитку відповідних культур. Адже лише з переходом до досить високого рівня зрілості відповідного суспільства місце натурфілософії як провідної серед галузей філософського знання посідають поступово філософії суспільства, людини й історії. В ході такої трансформації філософського знання, яка, наприклад, в період еллінізму і Римської імперії спричинила поступове виокремлення у відносно самостійні галузі загальноісто-ричних (Полібій, Сима Цянь), філософсько-історичних (Платон, Арі-стотель, Плутарх) творів, відбувалося піднесення ролі філософи історії та розробка на її теренах І.р.і.

Однак систематичного вигляду філософсько-історична розбудова І.р.і. набуває лише з Августіна, якого можна визнати останнім представником філософії історії стародавнього світу й першим філософом історії середньовіччя. Вихований на античній філософії й літературі, осмисленій на засадах містико-ідеалістичного платонізму, Августін, проте, створив якісно нову, порівняно з античністю, релігійно-філософську концепцію І.р.і., що стала своєрідним компендієм об’єктивно-ідеалістичної філософії історії, яка послідовно доводиться до своїх логічних меж, набираючи форми історичного провіденціалізму, тобто теологічного тлумачення історії як вияву волі бога, а її сенсу — як божественного провидіння. Задана Августіном провіденціальна схема І.р.і. близько тисячоліття становила основу різноманітних філософсько-історичних варіантів І.р.і., адже, попри окремі паростки, першими свідомими і послідовними спробами секулярного І.р.і. є концепції Ш.Л. Монтеск’є, Ф.М. Вольтера, А.Р. Тюрго і Ж А. Кондорсе, в яких місце божественного промислу посідає людський розум. У класичній німецькій філософії глибинною конститутивною духовною основою світу людської історії постає те, що “пунктиром” окреслене у Канта під назвою “трансцендентальна єдність апперцепції”, у Фіхте — “Я як ідея”, у Шеллінга — “абсолютна тотожність суб’єкта і об’єкта”, а у Гегеля знайде розгорнуте зображення як “Абсолютного духу (ідеї),” що повертається через світ історії (“об’єктивний дух”) до самого себе. Нарешті, у посткласичній (Шо-пенгауер, Ніцше, Дільтей) та некласичній (Бердяев, Хайдеггер, Гада-мер, Ортега-і-Гассет, Сартр) філософії та спіритуалізмі духовні підвалини історії набувають дедалі індивідуалізованішого вигляду. Водночас окреслюється прагнення уникнути відокремлення духу від життя та їх автономії як “нежиттєздатного духу” і “бездуховного життєвого потоку” (Шелер, Шпенглер, Ортега-і-Гассет); або ж сприяти здійсненню онтологічного повороту (Гуссерль, Хайдеггер, Камю, Сартр) і, в кожному разі, певною мірою позбутися однобічностей І.р.і.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)