Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ

КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ


— поняття, яке сьогодні стало для філософії історії та історичної науки одним із ключових. У рамках західноєвропейської культури питання про К.і. було поставлене ще Д. Віко, який у своїх “Основах нової науки про загальну природу націй” доводив, що, якщо йдеться не про окрему і тимчасову “Історію законів і дій греків чи римлян”, а про “Історію, ідентичну в у мосяжній сутності та різноманітній за способами розвитку”, то остання уже в повному обсязі продемонструвала плин своїх якісних змін і “ми отримали ідеальну історію вічних законів, за якими здійснюються дії всіх націй”, навіть якби “у вічності час від часу виникали нескінченні світи”. Дещо пізніше проблема К.і. ставилася й Г.В.Ф. Гегелем, однак пильну увагу філософів та істориків вона привернула значно пізніше — з початку XX ст. і стало однією з наріжних. Це пов’язується із загальною кризою техногенної “західної” цивілізації. Як і кожна цивілізація, техногенна також розглядає себе як світ людської культури загалом або, щонайменше, його центр. Відповідно й криза цивілізації, зокрема цивілізації техногенної, тлумачиться як К.і. в цілому. Тому К.і. — це у певному розумінні один з архетипів, що відтворюється, хоч і по-своєму, у кожній цивілізації. Існує принаймні три основні інтерпретації К.і.: 1) як її вершини, досягнення людством вищої точки можливих якісних змін, і відповідно втілення у тій чи тій формі суспільного ідеалу в масштабах всесвітньої історії. Серед прибічників — Гегель, Маркс, Енгельс, класичний марксизм, О. Ко-жев, Ф. Фукуяма тощо; 2) як припинення існування людства внаслідок термоядерної війни, неспроможності вирішити глобальні проблеми техногенного характеру чи антропологічної катастрофи (Римський клуб, Франкфуртська школа, технофобський напрям сучасної філософії історії); 3) як К.і. людства і перехід до божественної теократичної історії (Тейяр де Шарден, В. Соловйов, М. Бердяєв, М. Кар-савін тощо). Попри розбіжності, всі три трактування є лінійними — вони сходяться у визнанні К.і. як єдиного лінійного процесу планетарного рівня і в цьому їх певна обмеженість.

Адже актуалізація проблеми К.і. є показником кризи не так сучасного суспільства в цілому, як кризи саме цивілізації західного зразка, техногенної. Вестернізація, вплив цієї цивілізації на інші регіони планети незрівнянно більший, ніж у її попередниць. Тому криза означеної цивілізації поставила на грань виживання й людство в цілому. Однак твердити про однозначний зв’язок між кінцем техногенної цивілізації та К.і. взагалі необхідних підстав немає. В аспекті ж дослідницькому зосередження на питанні про К.і. — це передусім вияв меж лінійного розуміння історичного процесу і відповідно необхідності якісно іншого, нелінійного підходу до вивчення історії та розгляду її як спільноти самобутніх історичних індивідів різного рівня, що в своєму онтогенезі актуалізують дедалі нові смислові відтінки віковічних цінностей та інваріантних структур філогенетичного руху людства в цілому.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)