Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> КОЛЛІНГВУД Робін Джордж (1889—1943)

КОЛЛІНГВУД Робін Джордж (1889—1943)


— англійський філософ та історик, представник неогегельянства, фахівець із стародавньої історії Британії, автор праць з релігієзнавства, політики, естетики. Народився у м. Картмел-Фелл, Ланкашир, у сім’ї художників; батько був гарячим послідовником і автором фундаментальної двотомної біографії Джона Рескіна. До 13 років виховувався вдома, навчав його батько. У дитинстві виявив різнобічні здібності: добре малював, музичив, намагався й сам писати музику. Та особливо захоплювався класичними старожитностями, що і привело його спочатку у закриту чоловічу школу-пансіонат у Регбі, а пізніше — в Оксфорд, де К. захопився ще й філософією. Почавши вивчати її у 1910, він робив це так успішно, що ще до закінчення курсу був запрошений на посаду викладача філософії у Пемброкський коледж. У 1913 вперше самостійно здійснює археологічні розкопки римського форту в Емблсайді; в цей же період він одержує вчений ступінь і публікує переклад книги Бенедетто Кроче “Філософія Джамбаттіста Віко”. Під час першої світової війни перебував певний час на військовій службі, а з встановленням миру знову повертається до роботи в Оксфорді, в університеті якого з 1935 обіймає посаду професора-завідувача кафедри метафізичної філософії. Основні філософські праці: “Начерк філософського методу” (1933), “Основи мистецтва” (1938), “Автобіографія” (1939), “Начерк метафізики” (1940), “Новий Левіафан” (1942), “Ідея історії” (не завершена, опублікована посмертно, у 1946). Зазнав протилежних впливів: спекулятивних філософів (Платон, Віко, Гегель, Кроче, Джентіле) — з одного боку, та емпіриків і сенсуалістів (Бекон, Локк, Юм) — з іншого. Справою свого життя вважав зближення філософії та історії, оскільки, на його думку, вони мають, по суті, один і той самий предмет — історично прогресуюче мислення, котре історія вивчає в об’єктивованих формах, аналізуючи предмети духовної та матеріальної людської культури; філософія ж з’ясовує його через призму інтерпретації виявів історичної самосвідомості. Використовуючи філософсько-історичний доробок Гегеля, К., однак, відкидає його трактування духу як Абсолютної ідеї, що становить своєрідний всеохоплюючий об’єктивний Логос, єдину й вічну ідеальну основу Універсуму. Визнаючи автономність власне історичного пізнання, К. водночас фіксував його певну обмеженість, що виявляється у його прагненні отримати минуле у його чистому вигляді, як таке, що існує окремо від свідомого суб’єкта історичної дії та пізнання. З’ясування цієї обставини дає змогу, як гадав К., усвідомити те, що говорити про суще поза духом немає жодних підстав, оскільки будь-який предмет пізнання є продуктом конструктивної діяльності людини саме як істоти духовної, мислячої, а не матеріальної. Історичне за своєю природою мислення людини створює, на думку К., засновану на уяві, символізації та абстракції вихідну градацію форм духовної активності: мистецтво, релігія, наука, природознавство, історія й філософія. Подолання ж відокремленості й відповідно однобічності уяви, символізації та абстракції дає змогу сягнути рівня абсолютного духу, в якому всі протилежності знімаються у вищій єдності. Сам же цей дух тлумачиться К. як самодостатній процес творчого мислення, котре конструює, в тому числі (й передусім) само себе, а теоретичне пізнання є водночас і практичним творенням. Науку мислитель вважав таким способом пізнання, який протистоїть релігії як істина хибі, а філософії — як хиба істині. Для пізнього К. характерний, втім, захист наукової історіографії у значенні вищої (порівняно з історіографією компілятивною) і критичної форми історичного пізнання. Соціологічні узагальнення історичного матеріалу він відкидав як натуралізм. К. намагався також розробити версію “метафізики без онтології” як історичної науки про найглибинніші підвалини справді наукового мислення, зміна котрих неминуче призводить до серйозних тектонічних зсувів у суспільстві. Зокрема, кризу техногенної європейської культури К. вважав наслідком відмови від її головної засади — віри у розум як фундаменту облаштування всього суспільного життя людей європейської цивілізації. Ідеї К. вплинули у подальшому на процес поступового відродження метафізики у західноєвропейській філософії.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)