Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> Т, ТЕЙЯР де ШАР ДЕН П’єр (1881—1955)

Т, ТЕЙЯР де ШАР ДЕН П’єр (1881—1955)


— французький філософ, вчений, геолог, палеонтолог, археолог, антрополог і католицький теолог. Т. здійснив спробу формування нового світогляду, який був покликаний врятувати людство від духовної кризи. Для цього Т. поєднував наукову теорію еволюції з елементами модернізованої християнської містики, створивши моністичну концепцію, в основі якої лежить поняття енергії. Енергію Т. розглядає як якість самої матерії, невідривну від неї, і одночасно як духовну силу, що задає імпульс еволюції космосу і спрямовує її. Фізичну (“тангенціальну”) енергію, що зменшується за законом ентропії, доповнює духовна (“радіальна”) енергія, яка зростає у процесі еволюції. Якщо “тангенціальна” енергія, за Т., пов’язує разом однопорядкові елементи, то “радіальна” енергія спричиняє до зростання складності матеріальних явищ. Пояснення зростаючого ступеня досконалості організації матеріальних утворень дає, за Т., “закон складності свідомості”, згідно з яким у процесі космогенезу збільшується концентрація “радіальної” енергії. Найдосконалішим результатом цієї природної еволюції є виникнення людини. Але на цьому еволюція не припиняється. Необхідною умовою еволюції самої людини є не лише технічний і науковий прогрес, але дедалі більшою мірою — прогрес духовний. Справжньою метою космічної еволюції і, отже, її регулятором є “пункт Омега” — символічне визначення Христа, співпричетного до світу і одночасно трансцендентного йому. Отже, космогенез ототожнюється Т. з христогенезом. Заперечуючи християнський догмат про першолюдину — родоначальника усього людства, Т. стверджує, що людина — ланка багатотисячолітнього процесу божественної космічної еволюції, який Т. поділяє на стадії “переджиття”, “життя”, “думки” і “наджиття”. Таким чином послідовно формуються літосфера (неорганічна природа), біосфера (органічна природа), ноосфера (феномен людини). Поява людини на стадії “думки”, за Т. — не є завершенням еволюції, а ключем до зростання досконалості світу. Олюднення Сина Божого (Т. заперечує народження Ісуса Дівою Марією) виражає виняткову роль людини у подальшій еволюції. Світ, що існує, є недосконалим. Людські страждання (які символізує розп’яття Христа) — стимул для активної співдії людини по удосконаленню буття. Самосвідомість — джерело “персоналізації” і водночас умова переходу до стадії “наджиття” — стану єднання душ людей, що триває і після “наджиття”, після завершення історії у космічному Христі.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)