Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія історії ( Бойченко І.В.) скачати онлайн-> ТЕРТУЛЛІАН Квінт Септимій Флоренс (близько 160 — після 220)

ТЕРТУЛЛІАН Квінт Септимій Флоренс (близько 160 — після 220)


— християнський мислитель, богослов і письменник. Народився в язичницькій сім’ї римського центуріона, отримав юридичну і риторичну освіту, виступав у Римі як судовий оратор. Прийнявши християнство, близько 195, повернувся до Карфагена. Пізніше зблизився з радикальною сектою монтаністів, виступав з різкими випадами проти недосить послідовного втілення принципів аскетизму і проти виникаючого церковного інституціоналізму. Парадоксаліст, схильний до вирішення проблем через їх радикальну постановку, загострення і протиставлення, а не шляхом взаємоузгодження, компромісу чи консенсусу. На відміну від сучасних йому християнських мислителів, що намагалися синтезувати ідеї біблійного вчення й грецької філософії в єдину систему, Т., навпаки, всіляко підкреслює прірву між ними, між знанням і вірою, розумом і одкровенням. “Що спільного у Афін та Єрусалиму? У Академії й церкви?” Більше того, він схильний саме за несумірністю віри з розумом судити про її міць і щирість. Втім його непримиренність стосується лише абстрактно-логічного, теоретичного розуму; на правах же природного, практичного розсудку він, навпаки, полемічно наголошує, постаючи тут однодумцем кініків і представників римського стоїцизму. Т. обґрунтовував і послідовно дотримувався вимог повернення до природи як у практичній життєдіяльності, так і в пізнанні; подолання любові до витонченості, більшої, ніж до істини; необхідності докопатися, крізь усі нашарування книжності, до самих надр людської душі. “Свідоцтва душі, — зазначав він, — чим істинніші, тим простіші, чим простіші, тим буденніші, чим буденніші, тим загальніші, чим загальніші, тим gриродніші, чим природніші, тим божественніші” (, І 8-9; V 32). Утверджуючи своєрідний емпіризм у двох його корелятивних формах, — містико-психологічній і сенсуалістично-реалістичній, Т. вимагав довіри не лише до власне містичного досвіду, а й до всіх можливих спонтанних виявів душевного життя і водночас до визнання того, що все суще, а отже, і бог, є тіло (“бог, втім, є тіло, яке є дух”). Душо тлумачиться Т. як своєрідне тіло, що світиться, вона не вселяється у тіло ззовні, а зароджується в ньому від сперми. Світоглядний фон роздумів Т. — нудьга за есхатологічним кінцем історії. Дистаяціюючись від реалій римського державного й суспільного устрою, Т. протиставляє їм кінічно орієнтований космополітизм і невтручання в політику.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія історії ( Бойченко І.В.)