Лука Жидята


Про життя Луки нам майже нічого невідомо, проте ті свідчення, що дійшли до нас, дають підставу бачити в ньому діяча кола Ярославових “книжників”, діяльність яких започаткувала основи умонастроїв давньоруського суспільства середини XI ст. з його виступами проти гегемоністських устремлінь Візантії, її спроб подавити самостійність духовного Русі. Виходець із знатної родини Новгорода, в контексті політики Ярослава, спрямованої на зміну на посадах ієрархів руської православної церкви греків, вихідців з Візантії, відданими йому русичами з інтелектуалів, які гуртувалися навколо створеного освітнього центру в Софії, Лука був благословлений в сан єпископа. Це було зроблено всупереч волі першого новгородського єпископа Іоакима, який своїм намісником і найближчим кандидатом на святе місце призначив свого учня — грека Єфрема. Після смерті Ярослава у 1055 р. за доносом холопа Луки Дудики Жидята був викликаний до Києва, засуджений і ув’язнений у монастир, де провів три роки. Монастирське заточення Луки було перерване раптовою смертю Єфрема. Луці повертається його влада, однак по дорозі до Новгорода 15 жовтня 1069 р. він помер.

Період правління Луки в Новгороді на посаді єпископа пов’язаний з будівництвом Софійського собору, інших храмів, розвитком освіти, шкільництва. Складене ним “Повчання архієпископа Луки до братії” — оригінальний документ соціально-етичного напряму, який відбив реалістичну картину життя тогочасного суспільства, тенденцію, що тяжіла умонастроєм до світських станів його, властивих загалом колу Ярославових “книжників”. За умов загострення суперництва між низами і верхами давньоруського суспільства Лука виступив з ідеєю суспільного примирення і милості, яка пізніше була розвинута в “Ізборнику 1076 р.” і склала основу гуманістичної концепції Володимира Мономаха.

На думку Луки, провідним у людських стосунках має виступити принцип любові, згідно з яким суспільні відносини повинні розвиватися в дусі загальної згоди і миру між людьми. “Претерпите брат брату, — закликав Лука, — а не въздайте зла на зло, друг друга похвали, да и Бог вас похвалит. Не мози свадити, да не наречешиеся сынь дияволу, но смиряй, да будешь сынь Богу. Не осуди брата ни мислит, поминая свои грехи, да тебя Бог не осудить”. Тлумачити ці слова Луки можна по-різному: з одного боку, як заклик до покори і смиренності низів з позицій класово-партійного підходу, що стало стійким стереотипним штампом в його оцінці мислителів духовного складу або немарксистської орієнтації, а з другого — в їх загальнолюдському контексті солідарності і миру між людьми, злагоди між ними, саме того, чого нам так бракує сьогодні за умов розбудови самостійної української державності.

Погляди Ярославових “книжників” з їх орієнтацією на світські проблеми, розвиток освіти, культури певною мірою протистояли моральній орієнтації монастирської ідеології, виразниками якої були Феодосій Печерський та його послідовники з Печерсько-Лаврського монастиря, які обстоювали примат конфесійності над світським, вироблення відповідного типу духовності.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.)