Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.) скачати онлайн-> Севастьян Кленович

Севастьян Кленович


Польсько-український поет пізнього Ренесансу С. Кленович (Кльонович) народився 1550 р. в м. Калуші (в той

час Польща), за іншими даними в м. Суммашенші (Сілезія). Освіту отримав у Краківській академії, по закінченні якої отримав посаду бургомістра Любліна. Сприяв створенню Замойської академії, допомагаючи набору професорів, а з 1589 р. читав там античну літературу. Перу С. Кленовича належать “Роксоланія” (1584), “Звитяга богів” (1587), “Лісосплав” (1596), “Смуток з приводу смерті Яна Кохановського” (1585), “Гаман іудеїв” (1600), “Перший виступ проти єзуїтів”, рід віршів, сатир, написаних латинською, польською мовами. Він переклав твори Й. Верещинського “Правила…” з латинської на польську мову та Б. Роттердамського “Поміркованість звичаїв”. Твори С. Кленовича “Гаман іудеїв” та “Перший виступ проти єзуїтів” викликали гнів і цькування єзуїтів, які довели автора до голодної смерті, що настала, ймовірно, в 1602 чи в 1608 р.

Основними мотивами творчості О Кленовича були прославляння української землі, її народу, почуття глибокого патріотизму та громадянського служіння рідному краю. Так, в “Роксоланії” він оспівує рідну землю, світ її природи з погляду “хати хлопа русина”, пишаючись не тільки минулим України, а й її сучасним, присвячує цілі сторінки опису її флори і фауни, родючості землі, рясності садів і нив. Характерно, що, будучи католиком, Кленович не робить ніяких закидів православ’ю на фоні скептичного ставлення до церковних законників, які, вийшовши з простолюдинів, забувають про своє походження та негативне ставлення до єзуїтів. Більше того, він вихваляє русинів за те, що, хоча проти їх звичаїв виступає весь католицький світ, вони живуть за законами батьків, вірно їх виконують і, проживаючи в польській державі, зберігають своє русинське походження. Останнє властиве і самому авторові, який постійно підкреслює своє русинське походження, вихваляє звичаї українського народу, серед яких називає вільність у виборі дружини, побратимство. На відміну від Нестора-літописця, який вважав, що “звичай русів є пити”, він показує: у русинів в давнину не захоплювалися хмільною трутизною і лише у багатих перед їжею давали небагато хмільного. Спростовує Кленович й інші наклепи на рідну землю її ворогів. Так, на твердження, що на Україні досить холодні зими і там нічого не родить, бо земля замерзає так, що її зорати не можна, він показує: це твердження далеке від істини, бо наступає весна, приносить золоті врожаї, розквітчає землю. В поемі “Роксоланія” оспівується більше десяти українських міст — Київ, Львів, Кам’янець, Луцьк, Замостя, Перемишль та ін., дається досить виразна поетична характеристика кожного з них: Київ для русинів так само, як Рим для католиків; Львів — руського роду краса;

Кам’янець — слава, мури, скеля міцна; Перемишль — променисте місто та ін. Підкреслюючи необхідність розвитку в Україні культури, освіти, Кленович мріяв про створення латиномовного парнасу, тобто провідного центру латиномовної поезії.

Поширенню ідей гуманізму і вселюдських надбань в Україні XVI — першої половини XVII ст. значною мірою сприяло посилення антитринітарних рухів, що являли собою передбуржуазні рухи, спрямовані проти панівної церковної ієрархії та кліру, протиставлення їм первісних християнських общин, побудованих на засадах рівності, братства, любові до ближнього, індивідуально-духовне начало людини на противагу тілесному світу зла, під яким розумілося феодальне суспільство, його соціальні і моральні вади. Досить часто це пов’язувалося з вимогами творення національної держави, формування нації, національної самосвідомості і культури, піднесення людського розуму і морального самовдосконалення людини. З аріанських антитринітарних рухів в Україні значне поширення отримало соціанство, впливові громади якого були на Житомирщині, Київщині. Як і антитринітарії, соціанство заперечувало догмати троїстного Бога, відкидало священні перекази, вшанування ікон, всю церковну обрядність і таїнства. З погляду соціан, засновником руху яких став італійський гуманіст Лелій Соцін, існує тільки один Бог, Бог Ізраїль — отець Ісуса. Сам Ісус розглядався як звичайна людина, що отримала своє буття в певний історичний час, хоча був започаткований святим духом. Відкриваючи шлях від неба до землі, вони підходили до визнання самостійності людини, її земного життя.

Соціанські громади в Україні складалися переважно з полонізованих українців (українська шляхта, міщани), які жили серед католиків неслов’янських народів, проте їхні ідеї, як бачимо, поширювалися і в українських землях. Вони відкривали школи в Галичині, Гощі, Ляхівці, Бресті, Луцьку, Кам’янці. В Ракові (на Сандомирщині) мали свою академію, де навчалося понад тисячу студентів, потужну друкарню при ній. Соціани перекладали церковні книги українською мовою, видруковували їх. Так, в 1581 р. Валентин Негалевський переклав українською мовою Новий Завіт, основою якого стали грецькі, старослов’янські, латинські та польські тексти Св. Письма. Стосовно їх світогляду, то від початкового радикалізму вони еволюціонували до толерантного гуманізму. Найбільш впливовою із соціанських громад в Україні стала родина Немиричів, яка своєю знатністю поступалася хіба що князям Острозьким та Вишневецьким. З цієї родини і вийшов Юрій Немирич — польсько-український політичний діяч, письменник, поет гуманістичного напряму.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.)