Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.) скачати онлайн-> Данило Туптало (Ростовський)

Данило Туптало (Ростовський)


Сьогодні на сторінках публіцистичних та філософських праць все частіше зустрічаються посилання на збірних “Четы Мінеї” (“Книга житій святих”), цитування з нього. Цей чотиритомний збірник, виданий у 1689 р., написаний Данилом Савовичем Туптало (Дмитром Ростовським — 1651—1709), українським письменником, церковним та культурно-освітнім діячем. Народився він в м. Макарів (тепер Київська область), освіту отримав у Києво-Могилянській колегії, де навчався з 1662 по 1665 р. В 1668 р. постригся в ченці, прийнявши ім’я Дмитра. В 1675 р. Л. Баранович викликав його в Чернігів, а в 1681 р. призначив ігуменом Максаківського, а потім Батуринського монастиря. Відчуваючи потяг до релігійно-дослідницької письменницької діяльності, Д. Ростовський повернувся до Києво-Печерської Лаври, проте умовляння батуринського духовенства разом з гетьманом і. Мазепою змусили повернутись його до Батуринського монастиря. Він був ігуменом Глухівського, Кирилівського (київського), Єлецького (чернігівського) монастирів. У 1700 р. його було призначено митрополитом Тобольським, однак за станом здоров’я до Сибіру не поїхав, а став митрополитом Ростовським, де прожив до кінця свого життя. Російською православною церквою приєднаний до сонму святих. Крім названої вище праці Д. Ростовському належать “Рассуждение об образе божим и подобии в человеке”, “Летописец”, ряд морально-повчальних релігійних, драматичних творів, виданих протягом 1869—1872 рр. у п’яти томах у Києві і Чернігові.

Мислитель релігійного напряму, Д. Туптало був обізнаний з працями античних філософів, отців церкви й представників інших філософських течій того часу. Захищав розвиток освіти, схвалював прагнення українців до отримання знань за кордоном, завдяки чому вони “змудріли-ми повертаються”. В тлумаченні Бога він був близьким до апофатичної теології і неоплатонізму, відкидаючи усі антропоморфні атрибути Бога, що вело до його деперсоналізації, підриву принципових положень ортодоксального християнства про Бога як верховного суб’єкта, носія волі і промислу усього сутнього. Центральне місце у творах Д. Туптала займала етична проблематика, у розв’язанні якої він стояв на позиціях етико-гуманістичного напряму. Основою його етичних поглядів стала ідея людини як мікрокосмосу, де він подібно до стоїків розрізняв в людині дві натури — духовну і тілесну, звертаючи основну увагу на внутрішній світ людини, її самопізнання та духовність. З цих позицій негативно ставився до матеріального, тілесного, вбачаючи в них перенасиченість плоті, розкіш, багатство, пригноблення. Звідси відмова від реального життя, елементи аскетизму його етики. Засуджуючи моральну деградацію верхів суспільства, Д. Туптало вбачав її основу в багатстві, що виникає в результаті насильницького привласнення праці неімущих. Як проповідник висловлював співчуття пригнобленим, таврував скупість і зажерливість багатіїв. Захищаючи принципи християнської моралі, він виходив на загальнолюдські її чинники. Був прибічником єдності слов’янських народів, України і Росії, вводячи історію останньої в контекст світової історії як її складової частини.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.)