Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.) скачати онлайн-> Михайло Максимович

Михайло Максимович


Відомий вчений у галузі біології, історії, мовознавства, етнографії, перший ректор Київського університету М. Максимович займає чільне місце серед українських романтиків. У своїх збірках народних пісень та інших дослідженнях він показав, що народне мистецтво є найвищим типом мистецтва, яке має стати зразком для письменства, і український народ є носієм і володарем такого мистецтва, яке по силі і красі можна поставити поряд з кращими зразками народної культури Європи. Творцем цієї культури є саме та маса покріпаченого і пригнобленого народу простого, з погордою на який дивиться українське панство з висоти свого невисокого європейства. Його мова — це справжня самостійна мова, близька до мов західного та східного слов’янства. Вона виникла в найстаріші часи, де в доісторичну епоху самі українці є давніми автохномами на своїй землі, проживаючи від Дунаю до Дону. Завдяки цьому знімалось почуття вторинності і залежності українського народу, доводилась його самостійність, рівність з іншими народами та право на своє життя, національну культуру.

М. Максимович, працюючи в різних галузях науки (мовознавства, фольклору, етнографії, історії, археології), не обмежувався констатацією тих чи інших фактів, а робив спробу їх теоретичного узагальнення з позицій новітніх на той час філософських поглядів, зокрема натурфілософських ідей Шеллінга, які, поєднуючись з елементами романтизму, обстоювали ідею розвитку, єдності світу, ідеального і реального, суб’єктивного і об’єктивного. Звертаючись до філософії, він стверджував, що як любов до мудрості вона не може бути побудована лише на розрахунках розуму. Завдання філософії, на думку Максимовича, полягає в проникненні у внутрішнє знання і єдність предметів, а філософом є той, хто зводить головні галузі знання до загального начала і розвиває їх в струнку систему. Предметом філософії є всі предмети кінцевого пізнання, відповідно до чого філософія повинна бути історичною наукою, цінувати дійсність. Обстоюючи ідею розвитку, єдності природи, філософське розуміння світу Максимовичем еволюціонувало в бік матеріалізму. Так, не погоджуючись з Ф. Шеллінгом і Океном та їхніми прибічниками, які розглядали природу втіленням ідей, він обстоював матеріальну єдність світу, доводячи, що все в природі складається з єдиної всезагальної речовини. Органічна природа виникає на певному етапі розвитку з неорганічної природи в процесі її складних перетворень, а реальність не залежить від свідомості. Природа проникає в свідомість людини через органи чуттів. Наші знання про природу є відображенням предметів і явищ, які існують реально, постають об’єктивною реальністю. Прогрес науки, як і природи, не має меж. Виступаючи як проти вузького емпіризму, так і абсолютизації раціональних форм осмислення дійсності, Максимович обстоював зв’язок, єдність теорії і практики, аналізу і синтезу, вимагав конкретного історичного підходу до вивчення явищ природи, феноменів культури, суспільного життя, врахування історичного досвіду, умов та рівня науки того часу. Слід зазначити, що авторитет Максимовича як вченого, мислителя безумовно мав вплив і на стан філософії в Київському університеті, ректором якого він був.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.)