Микола Курляндцев


Професор військових наук, а пізніше математики Рішельєвського ліцею, М. Курляндцев крім праці Шеллінга “Введение в умозрительную физику” переклав і видав російською мовою працю німецького вченого-шеллінгіанця Г. Шуберта “Главные черты космогонии” і норвезького шеллінгіанця X. Стеффенса “О постепенном развитии природы”. Дотримуючись позицій об’єктивного ідеалізму Шеллінга, близьких до пантеїзму романтичної традиції, він стверджував, що природа і людина створені єдиним, вічним началом — Богом, одухотворені божою думкою. Природа постає як гармонійне ціле, витвір досконалого життя і є єдиною за своєю суттю. Визнавав він в основному ідеальну єдність світу, обстоюючи при цьому єдність людини і природи як єдиного організму. Прибічник дедуктивно-синтетичного методу в дослідженні природи, він критично ставився до всеіндуктивізму, метафізичних поглядів, захищав єдність і взаємозв’язок усіх явищ природи, ідею її динамічного розвитку. Не погоджувався з тими природо-знавцями-емпіриками, які в процесі пізнання ділили природу на ізольовані світи, часто закони підміняли вигадками. На його думку, такий поділ природи приводить до розумового хаосу, підриває могутність пізнання, де абсолютизація досвіду повертається недооцінкою теоретичного мислення, яке тільки дає знання про світ в його єдності матеріального та ідеального. Водночас високо цінував вчення Коперника, Галілея, Ньютона, критикував схоластичні побудови і середньовічний світогляд.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.)