Іван Рижський


Народився І. Рижський в 1761 р. Освіту отримав у Псковській, а потім Троїце-Сергієвій лаврі, по закінченні якої викладав тут філософію. З 1786 по 1803 р. — професор філософії в Петербурзькому гірничому корпусі. Тут він підготував і видав у 1790 р. підручник з логіки “Умословие, или Умственная философия, написанная в Горном училище в пользу обучающегося в нем юношества”. Крім даної праці ним написані: “Политическое состояние древнего Рима” (1788), “Опыт риторики” (1796). В 1802 р. за наукові праці із словесності його було обрано членом Російської академії. В 1803 p. І. Рижський переїхав до Харкова, де став професором, а згодом ректором Харківського університету. В 1807 р. йому було присвоєно звання доктора філософії. В Харкові І. Рижський написав “Введение в круг словесности” (1808), “Наука стихотворства” (1811), склав ряд посібників з логіки, лінгвістики, опублікував переклади праць Монтеск’є, Дідро, Гольбаха, інших французьких філософів-енциклопедистів. Помер 15(27) березня 1811 р. у Харкові.

Основою логічних поглядів І. Рижського було критичне переосмислення праць Баумайстера, Вольфа, Гольмана. В онтології і теорії пізнання він обстоював первинність матеріального світу по відношенню до людської свідомості, заявляючи, що не існує ніяких понять про речі, що перебувають поза нами, перш ніж вони не будуть діяти на наші почуття. Всі форми пізнання є відображеннями реальних предметів і явищ світу, які існують незалежно відлюдний (див.: Умословие, или умственная философия… — С. 6). Будь-яке пізнання починається з відчуттів, однак ніколи не зупиняється тільки на цьому ступені свого розвитку. Відчуття показують людині на їхнє буття і зовнішні властивості. Розум йде далі. Він вдається до протилежностей, пізнає внутрішні якості. Природа в своїй багатоманітності постає як книга, з якої людина черпає свої знання, збагачує свій досвід, удосконалює розум. І. Рижський висловив ряд цікавих думок про виникнення і розвиток мови, її залежність від рівня науки, літератури, філософії, специфічних рис кожного народу. На його думку, мова виникає в процесі становлення людини. Вона є сутністю нашого духу. її початком, або джерелом, є відображення речі. Через мову в усіх періодах досягається повна відповідність ходу наших думок про світ. Спочатку у людини в результаті дії тих чи інших речей виникають чуттєві образи, які є першим кроком на шляху до формування загальних понять, що знаходять свій вияв у мові за допомогою слова. Саме слово є результатом дії не поодиноких речей чи явищ, а багаторазового відображення одиничних речей. Мова і мислення залежать від рівня соціального розвитку, глибини пізнання явищ природи. Розгляд речей завжди передує розгляду слів. Народ, який перебуває в первісному неуцтві, був задоволений тим, що мав звичку повідомляти іншим свої нечисленні поняття так, Що ніколи йому не спадало на думку ввійти в те, як він це робить. Члени освіченого суспільства, відчуваючи потребу вникати в суть своєї мови, переконуються на першому своєму кроці, що вся їхня праця буде марною без попереднього пізнання самих речей, зображених нею (див.: Рижский И. С. Введение в курс словесности. — Харьков, 1806. —С. 23).

І. Рижський виступав за розвиток освіти, науки, які, на його думку, сприяють перетворенню і розвитку суспільства. Правомірно стверджувати, що діяльність І. Рижсько-го як ректора сприяла розвитку філософії в Харківському університеті, а його думки та ідеї зумовили формування впливової школи харківських мовників, видатним представником яких був О. Потебня.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.)