Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.) скачати онлайн-> Депенчук Надія Павлівна

Депенчук Надія Павлівна


Український філософ, методолог науки, доктор філософських наук, професор. Народилася 9 грудня 1920 р. на станції Гречане Хмельницької обл. Після закінчення середньої школи (1938) вступила на біологічний факультет Київського університету, навчання в якому перервала Велика Вітчизняна війна. В 1943—1944 рр. — медсестра військового шпиталю. З відновленням діяльності університету (1944) продовжила навчання. По закінченні його Н. Депенчук працювала лектором лекційного бюро у справах культосвітніх закладів при Раді Міністрів УРСР (1946— 1950), редактором журналу “Наука і життя”, редактором в Управлінні пропаганди Міністерства сільського господарства УРСР (1950—1951). У 1953—1959 рр. — викладач Київської середньої школи № 72. З 1959 р. — молодший науковий співробітник Інституту філософії АН УРСР, старший науковий співробітник (1964—1972), виконуюча обов’язки завідуючої відділом філософських питань природознавства (1972—1974). Після захисту докторської дисертації (1974) на тему “Теоретизація біології і проблеми співвідношення методів дослідження живого” — завідуюча відділом філософських проблем природознавства; з 1988 до 1992 р. — науковий консультант відділу філософських питань біології та екології. Крім науково-дослідницької вела педагогічну роботу як професор кафедри Інституту підготовки кваліфікації при Київському університеті (1974—1992). Автор близько 100 наукових праць із філософських питань природознавства. Відомий вчений, Н. Депенчук мала добрі організаторські здібності: створений нею науково-теоретичний семінар “Світогляд і наука” був одним з кращих в СРСР. Самостійність та оригінальність думки поєднувалися в неї з переконаністю, умінням відстоювати свою точку зору на противагу номенклатурним чиновникам від науки. Н. Депенчук була вимогливим, суворим і водночас справедливим наставником своїх учнів. Померла 24 березня 1992 р.

Коло наукових інтересів Н. Депенчук досить широке: філософські проблеми походження і сутності життя, біології, генетики, екології, фізики, методології наукового пізнання, етики. Вона орієнтувалася не на догми й штампи, а на досягнення світової науки і суспільної практики, творче використання методології діалектичного матеріалізму, показуючи високі зразки плідності діалектичного мислення. Так, ще в 60-ті роки вона виступила з новаторськими дослідженнями симетрії та асиметрії як специфічних характеристик організації та функціонування живих систем, системності і структурності живого, проблеми цілісності біологічного знання та ідеї доповнювальності як одного з методологічних принципів пізнання не тільки фізичних, а й біологічних об’єктів. Аналіз і філософське осмислення проблем біології здійснювала через зв’язок її з іншими науками (фізикою, математикою) з точки зору як теоретизації біології, так і використання в ній методів інших наук з орієнтацією на методологічну основу системно-структурного аналізу.

З’ясування специфічності включення біології в науково-природничу картину світу, співвідношення аналітичних і синтетичних тенденцій в сучасному природознавстві, емпіричних і теоретичних методів у біології стали передумовою виходу Н. Депенчук на дослідження комплексних проблем та Інтегративних процесів у сучасному природознавстві, форм їх реалізації, а відповідно на межові проблеми в їх світоглядних, гносеологічних та методологічних аспектів. На противагу різного роду “центризмів”, розв’язання зазначених проблем,, становлення інтегративного синтезу вона пов’язувала з широким впровадженням еколого-еволюційного підходу. З урахуванням методологічної значущості цього принципу осмислювався в подальшому взаємозв’язок точних наук і біології, етико-моральних аспектів екології, місця технології в системі “наука — виробництво” та ін., необхідність поглибленого та адекватного філософського переосмислення біології людини. Постановка ключових питань методології природничо-наукового пізнання, пошуки відповіді на них апробувалися на семінарах “Світогляд і наука”, а потім втілювалися в зміст таких фундаментальних праць, як “Материалистическая диалектика и концепция дополнительности” (К., 1975); “Взаимодействие методов естественных наук в познании жизни” (К., 1976); “Диалектический материализм — методологическая основа теоретического естествознания” (К., 1976); “Диалектический материализм и естественнонаучная картина мира” (К., 1976); “Методологические вопросы теоретического естествознания” (К., 1978); “НТР и современное естествознание” (К., 1978); “Материалистическая диалектика и структура естественнонаучного знания” (К., 1981); “Мировоззрение и естественнонаучное познание” (К., 1983); “Методологические проблемы пограничных проблем естествознания” (К., 1984); “Теоретическое и эмпирическое в современном научном познании” (К., 1985); “Гносеологический анализ математизации наук” (К., 1985); “Интегрирующая функция экологии в современной науке” (К., 1987); “Интегративные процессы в биологии и экологии” (К., 1989), виконаних під керівництвом і за участю Н. П. Депенчук.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія філософської думки в Україні (Огородник І.В.)