Головна Головна -> Підручники -> Підручник Психологія (Варій М.Й.) скачати онлайн-> 7.10. Концепція психоенергетичної цілісності особистості

7.10. Концепція психоенергетичної цілісності особистості


Під час свого становлення як особистості індивід є об´єктом соціального впливу і суб´єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об´єктивної дійсності й самого себе. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, в неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб´єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. У неї виникає здатність до самовдосконалення, самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання та самонавчання, вона вступає у «суб´єкт-суб´єктні» стосунки з іншими людьми.
Отже, під особистістю розуміємо конкретну людину, яка:
– належить до певного суспільства й соціальної групи;
– усвідомлює своє ставлення до навколишнього середовища, народу і до самої себе;
– займається певною діяльністю;
– вирізняється своєрідними особливостями поведінки й діяльності;
– володіє тільки їй притаманною системою психічних і соціопсихічних властивостей та якостей.
Природу особистості, її структуру та розвиток розглядають у межах різних психологічних підходів. Визначаючи психологічну структуру особистості, слід враховувати сутність і розвиток людської психіки, її багаторівневий і багатосистемний характер, поєднання біологічного, соціального та власне психічного, одиничного, своєрідного й загального, типового та особливого тощо.
Особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєднанням рис та особливостей. Саме вони створюють її індивідуальність – поєднання психологічних особливостей людини, котрі утворюють її своєрідність і неповторність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність виявляється в рисах характеру, темпераменті, звичках, переважаючих інтересах як пізнавальних процесів, у здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Так само, як поняття індивід і особистість не є тотожними, особистість та індивідуальність також не тотожні, хоча й утворюють єдність. Індивідуальність забезпечує властивий тільки конкретній особистості стиль взаємозв´язків із навколишньою дійсністю. Індивідуальною є кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших – малопомітно.
Індивідуальність особистості окремо виявляється в неповторному вияві утворень її інтелектуальної, емоційної та вольової сфери чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Оригінальність інтелекту, наприклад, розкривається у здатності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях засвоєння інформації, тобто в умінні ставити і розв´язувати проблеми. Своєрідність почуттів полягає в надмірному розвитку одного з них (інтелектуального чи морального), у силі волі, надзвичайній мужності або витримці під час виконання різних завдань.
Проте цього ще недостатньо, щоб адекватно відобразити структуру особистості, оскільки залишається не з´ясованим співвідношення біологічного й соціального в психічному розвиткові індивіда. Щодо зв´язків біологічного й психічного, то важко сформулювати універсальний принцип, який би був правильним для всіх випадків. Ці зв´язки багатопланові й багатогранні.
Ще більш різноманітне та багатопланове відношення психічного й соціального. Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних чинників, які постають як зовнішнє психічне. Однак тріада біологічне-психічне-соціальне по-різному діє в структурі особистості та співвідноситься на різних ступенях її розвитку, у різній діяльності і за різних обставин.
Психічна структура особистості складається з таких підструктур:
– біопсихічної;
– ментально-психічної;
– інтраіндивідуальної;
– соціопсихічної;
– свідомість-самосвідомість (рис. 7.2).

ps6

Рис. 7.2. Психічна структура особистості.

Відмінні ознаки особистості:
– свідомість;
– самосвідомість;
– саморегулювання, тобто процес управління своєю поведінкою й діяльністю;
– активність, що виявляється в конкретній діяльності; але діяльність може мати й антигромадський характер, тоді таку людину називають асоціальною особистістю;
– особливості перебігу психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам´ять, мислення, уява, увага);
– індивідуальність;
– соціальний статус, тобто становище особистості в системі міжособистісних відносин, яке визначає її права, обов´язки, привілеї. Статус особистості задається наявною системою суспільних відносин і об´єктивно визначається місцем особистості в соціальній структурі. Він є її об´єктивною характеристикою, але може усвідомлюватись адекватно чи неадекватно, активно чи пасивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись. Позиція особистості характеризує суб´єктивний – активний, діяльний бік становища особистості у структурі суспільства. У складних за своєю природою суспільних відносинах кожна особистість може займати кілька позицій, що відрізняються одна від одної своїм значенням, визначеністю та іншими ознаками;
– соціальна роль – спосіб поведінки особистості залежно від її статусу або позиції у суспільстві, конкретному колективі чи соціальній групі. За визначенням І.С. Кона, роль особистості – це соціальна функція, нормативно схвалений спосіб поведінки, якої очікують від кожного, хто займає дану позицію. Ці очікування визначають загальні контури соціальної ролі й не залежать від свідомості та поведінки конкретного індивіда. Вони подані йому як те, що є зовнішнім, більш або менш обов´язковим;
– ранг – це престиж, репутація, авторитет, популярність у групі, колективі, суспільстві.
– самовизначення, тобто усвідомлення власних інтересів, свого місця в житті та суспільстві, а також своїх можливостей, потреб, цілей і цінностей тощо;
– самовираження – вияв здібностей, сутнісних сил, особистісних властивостей, якостей та особливостей;
– самоствердження – закріплення у свідомості навколишніх своєї значущості, вагомості; реалізація власних цілей через подолання перепон.

Література
1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980.
2. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.
3. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.
4. Бойко В.В., Ковалев А.Г., Парфенов В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. – М.: Мысль, 1983.
5. Вейнингер О. Пол и характер. – М.: ТЕРРА, 1992.
6. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.
7. Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: А.Г.Н., 2002.
8. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., Политиздат, 1975.
9. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: У 2 т. – К.: Форум, 2002.
10. Обухова Л.Ф. Концепция Жана Пиаже: за и против. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981.
11. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности. – Ростов на Дону: Феникс, 1996.
12. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Пер. С англ. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004.
13. Ярошевский М.Г. Психология в XX столетии. Теоретические проблемы развития психологической науки. – 2-е изд. – М. 1974.
14. Ярослав Іванович Цурковський (1905-1995). До 100-річчя від дня народження / Упор. О.М. Лозинського, З.С. Багнюк та ін. – 2-ге вид., доп. – Львів: Вид-во Університету «Львівський Ставропігіон», 2005.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Психологія (Варій М.Й.)