Головна Головна -> Підручники -> Підручник Експертиза товарів (Коломієць Т.М.) скачати онлайн-> 1.2. Органи, які уповноважені проводити товарознавчі експертизи

1.2. Органи, які уповноважені проводити товарознавчі експертизи



Якщо в економічно розвинутих країнах світу функції незалежних експертиз виконують сотні і десятки сотень установ (тільки у межах органів, які відповідають безпосередньо за захист прав споживачів їх налічується майже 120 у Франції, 260 у США і т. д.), то у нашій державі перелік такого роду організацій значно обмежений. Але тенденції розвитку ринкових відносин, які висувають на перший план конкурентної боротьби якість товарів, дозволяють робити припущення про швидке розширення переліку установ, до сфери діяльності яких буде входити товарознавча експертиза.

На сьогодні, незалежні товарознавчі експертизи здійснюються у Торгово-промисловій палаті України, Центрі метрології і стандартизації Держстандарту України, структурах Міністерства охорони здоров’я України, державних структурах із захисту прав споживачів, деяких громадських установах, діяльність яких пов’язана з дослідженням якості товарів.

Іноді необхідність отримання незалежної думки спеціаліста з товарознавства виникає у таких установ, як санітарно-епідеміологічні служби, міськвиконкоми, районні органи влади тощо.

Особливого значення набуває проблема проведення компетентної товарознавчої експертизи вже під час закупівлі товару іноземного виробництв на території країни-постачальника або на митниці під час перетинання партії товару кордону України. Експертиза можлива тільки за умови піднесення до необхідного рівня ролі товарознавців у комерційній діяльності фірм, установ та інших суб’єктів підприємницької діяльності.

1.3. Права та обов’язки експерта

Експертом може виступати особа, яка має відповідні знання, обов’язково досвід роботи з того питання, для дослідження якого вона залучається.

Враховуючи специфіку та велику відповідальність за результати експертизи, сформулювати обов’язки експерта можна таким чином: компетентність, об’єктивність, моральна стійкість. Останнє визначення характеризує такі непрості духовні і моральні категорії, як совісність, принциповість, відмова від особистих інтересів задля суспільних, непідкупність, чесність та ін.

У положеннях, які регламентують діяльність експерта, відсутні визначення того, хто може виступати експертом, але чітко визначено, хто ним бути не може при розгляданні суперечливих питань.

Наприклад, при розгляді судових справ не дозволяється залучати як експерта осіб, які є родичами зацікавлених у результатах розгляду сторін, або які знаходяться у службовій та іншій залежності від цих сторін, які мають особисте відношення до справи, які брали участь у попередньому розгляді справи (як перекладач, свідок і т. п.), які виявили свою некомпетентність або є підстави для дискредитації їх об’єктивності, які раніше були притягнуті за крадіжки тощо.

Виконуючи свої службові обов’язки експерт діє незалежно і самостійно. При цьому він наділений великим обсягом прав, основними з яких є:

1. Право відмови від проведення експертизи і видачі висновку, якщо експерт не має знань, наявність яких необхідна для виконання покладених на нього обов’язків.

Наприклад, визначення якості харчових продуктів нового асортименту, які вироблялись з використанням новітніх технологій та технічних засобів, що незнайомі експерту і не мають аналогів у країні.

2. Право відмови від відповіді на питання, які виходять за межі компетенції експерта. Наприклад, формулювання звинувачення за пошкодження товару.

3.Право відмови від складання висновку, якщо представлений на експертизу товар не оформлено належним чином, відповідно до норм законодавства.

4. Право ознайомлення з документами та іншими матеріалами, незнання яких перешкоджає незалежній оцінці об’єкта експертизи і право відмови від початку або продовження експертизи у разі неподання подібних матеріалів.

Наприклад, приховування зацікавленою стороною сертифіката якості або транспортних документів, які безпосередньо відносяться до товару (партії) і можуть вплинути на результати його оцінки.

5. Право відмови від початку (або продовження проведення) експертизи, якщо місце, де вона проходитиме, не має відповідних умов, обладнання, що може вплинути на якість або кількість товару, призвести до помилок тощо.

Наприклад, запропонування проведення експертизи гігроскопічних харчових продуктів на відкритій площадці, або необхідність визначення кількості товару на вагах, що повірені з порушенням норм законодавства.

6. Право у процесі експертизи проводити досліди, вимірювання, відбір проб, аналізи, розрахунки; право залучення для отриманняоб’єктивних результатів лабораторій, перед якими ставляться конкретні завдання.

7.Право призупинювати або відмовлятися від подальшого проведення експертизи, якщо дії присутніх (у тому числі зацікавленихсторін) спрямовані на обманювання експерта.

8.Право часткового або повного припинення проведення експертизи, якщо є факти силового впливу на експерта, його шантажу, або спроби підкупу.

9. Право внесення змін і доповнень до висновку за результатами експертизи або повної відмови від нього з обгрунтуванням причин, які це викликали.

10. Право радитися з іншими експертами, які беруть участь у тій же (комплексній) експертизі, до складання загального висновку, за яке несуть рівну відповідальність, і право висловлювати (у тому числі письмово) особисту думку, відмінну від загальної.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Експертиза товарів (Коломієць Т.М.)