Головна Головна -> Підручники -> Підручник Філософія (Щерба) скачати онлайн-> 2. Філософське поняття матерії

2. Філософське поняття матерії


В.ІЛенін кваліфікував корінні зміни в науці, що розпочалися в кінці XIX століття, як новітню революцію в природознавстві, а пізнавальну ситуацію, що викликала ідеалістичні висновки, як “кризу в фізиці”. Він піддав критиці філософські школи, які з ненаукових позицій оцінювали ці події, осмислив і узагальнив революцію в природознавстві з позицій матеріалізму і діалектики, вказав шлях на подолання “кризи в фізиці” — заміну метафізичного матеріалізму діалектичним.
У цьому зв’язку В.І.Ленін дав таке узагальнююче визначення матерії: “Матерія є філософська категорія для означення об’єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях її, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них”1. Або інакше: “Матерія є об’єктивна реальність, яка дана нам у відчуттях”2. Це визначення має пряме відношення до революції у фізиці. В ньому є ряд особливостей: а) Визначити, що таке матерія взагалі, як така, можна лише установивши її відношення до чогось нематеріального, яким є свідомість. Тому матерія визначена стосовно свідомості, через відношення матеріального й ідеального. б) В цьому визначенні нема вказівок на конкретні види, властивості матерії. Вони відносні, не обмежені жорсткими “перегородками”. Матерія невичерпна, вона вічно змінюється, розвивається. Незмінне, абсолютне при цьому лише об’єктивне існування матерії по відношенню до породженої нею свідомості: все повніше, глибше, точніше відображення невичерпної матерії в свідомості, яка постійно розвивається.
Філософське визначення матерії, таким чином, пов’язано з ленінською ідеєю про невичерпність матерії. Воно може бути повною мірою зрозумілим лише в контексті всього філософського аналізу цього питання.
в) У гносеологічному плані філософське визначення матерії слід відрізняти від конкретно-наукових знань про будову і властивості матерії, тобто від тих знань, які в своїй сукупності становлять наукову картину світу. У своєму історичному розвитку ці знання становлять ряд відносних істин, які все повніше й точніше відображають світ, але ніколи його не вичерпують.
Для конкретно-наукового пізнання філософське визначення матерії є загальнотеоретичною, світоглядною основою, методологічним орієнтиром. Воно вказує на нескінченний шлях пізнання світу, застерігає проти абсолютизації будь-яких наукових положень, законів, які можуть мати широку сферу дій, але не є найзагальнішими у філософському розумінні. Це визначення орієнтує на все нові відкриття. Проте основою всього того, що може бути відкрито, є все та ж матерія, об’єктивна реальність у невідомих раніше модифікаціях, і любий відкритий її новий стан, властивість не можуть бути так чи інакше не пов’язаними з тими станами і властивостями матерії, які вже відомі, а в кінцевому — і з тими, які ми безпосередньо сприймаємо.
г) Філософське визначення матерії є зразком матеріаліс тичного монізму, на якому грунтується принцип матеріальної єдності світу.
Протилежність матерії і свідомості має абсолютне значення лише в межах основного питання філософії; поза ним дана протилежність має відносний характер, оскільки свідомість -не самостійна сутність, а властивість матерії, її породження, і за своїм змістом є її відображенням. Принцип матеріалістичного монізму спрямований проти дуалізму, який поділяє світ на дві самостійні “субстанції”, та поглядів, які “дроблять” світ на багатоманітність таких “субстанцій”.
Людина зі своєю свідомістю — частина єдиного, хоч і нескінченно багатоманітного світу. І все ж матерію і свідомість треба розглядати як єдність протилежностей. Вони протилежні за способом існування: якоб’єктивна і суб’єктивна реальність, а їх єдність полягає в тому, що свідомість не існує без матерії, а матерія потенційно містить у собі можливість виникнення свідомості. Основою цієї єдності є матерія, яка саморозви-вається і “відображається сама в собі”.
Філософське визначення матерії виключає різні форми ідеалізму й агностицизму. Те, що нам дане у наших відчуттях, це — об’єктивна реальність, матерія, а не відчуття само по собі чи “досвід” (в суб’єктивно-ідеалістичному значенні). Матерію ми сприймаємо, і вона не відчужена від нас як якась “річ у собі” (І. Кант). Вона відображається в наших відчуттях, які виникають у процесі безпосереднього контакту рецепторів організму (теж матеріальна система) з предметами, що знаходяться поза нами, а також у сприйняттях, думках, теоріях, які формуються на основі практики.
Філософське поняття матерії відноситься не лише до природи, але й до об’єктивно-реальної сторони суспільного життя.
Філософське визначення матерії охоплює і всю систему категорій матеріалістичноїдіалектики, які відображають найза-гальніші форми буття, закони його розвитку, котрі одночасно є й загальними формами пізнання, — змістовними формами, які фіксують весь пізнавальний досвід людства.
Існують думки, що ленінське визначення матерії небездоганне, оскільки включає лише гносеологічний аспект проблеми. Тому в останні десятиріччя дедалі більше вносяться пропозиції щодо доповнення його онтологічним аспектом.
Слід визнати, що матерія як субстанція має свої атрибути (найбільш притаманні їй властивості), наявність яких підтверджується всім пізнавальним і практичним досвідом людства. Проте, це не ті “невід’ємні” і “незмінні” властивості, на які вказував метафізичний матеріалізм і які були в дійсності лише чимось “особливим”, неправомірно абстрагованим у “всеза-гальне”. Атрибути матерії — це властивості, які виражають діалектичну сутність матерії і виступають як єдність ряду протилежностей: рух і спокій, простір і час, взаємодія і відображення (вищим його проявом є свідомість, якій певною мірою теж можна приписати атрибутивність), безконечність і конечність, безперервність і перервність і таке інше.
У зв’язку з характеристикою найзагальніших властивостей матерії виникає питання про системність як одну з її властивостей. Світ, який ми пізнаємо, справді є ієрархічним рядом систем, кожна з яких є елементом у відношенні до системи вищого порядку. Прикладом може бути ряд: елементарні частинки — атоми — молекули — макротіла — Земля — сонячна система — Галактика — Метагалактика. Такі ж системи існують і у живій природі (клітина — організм — вид — популяція — біоценоз — біосфера), включаючи і людське суспільство.
Крім тенденції до утворення матеріальних систем і підвищення рівня організації матерії, діє і протилежна тенденція — пониження цього рівня, підвищення міри неупорядко-ваності, “хаотичності” (ентропії). Це свідчить проте, що космос не являє собою картини “розумної” упорядкованості і гармонії. В ньому співіснують елементи і тенденції як упорядкованості, так і хаотичності.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Філософія (Щерба)