Головна Головна -> Підручники -> Підручник Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.) скачати онлайн-> 1.3. Особливості літературної діяльності

1.3. Особливості літературної діяльності


Літературна діяльність характеризується певними специфічними особливостями, які відрізняють її від інших видів інтелектуальної творчої діяльності. Такими особливостями є: 1. У спеціальній літературі прийнято тезу, відповідно до якої об’єктом правової охорони визнається твір, який носить творчий характер і виражений у такій об’єктивній формі, яка дозволяє його відтворювати.
Отже, твір має бути результатом творчості, а не механічною копією уже створеного твору. Іншими словами, твір має бути оригінальним, відрізнятися від інших подібних творів певною новизною. З цього положення випливає одна із основних особливостей літературної діяльності — у творі захищається його форма, а не зміст. Це означає, що коли в опублікованій науковій статті викладена сутність певного винаходу настільки повно, що цим винаходом може скористатися будь-яка третя особа, то таке використання винаходу не буде порушенням права на твір.
Якщо хтось запозичить зміст опублікованої наукової статті і своїми, іншими словами викладе її зміст у статті за своїм підписом так, що дослівного співпадіння з текстом раніше опублікованої статті не буде, то це також не буде порушенням права на твір. Відомо, що вірші на тему “Я пам’ятник собі…” були написані кількома авторами задовго до О. С Пушкіна, але О. С Пушкін ту ж саму тему висловив у новій витонченій формі. Цей приклад досить чітко демонструє, що об’єктом правової охорони є саме форма, а не зміст.
На нашу думку, це — уразливе місце правової охорони результатів літературної творчості. Якщо наукова стаття одного автора публікується іншою особою, але в новій формі, — така “творчість” не повинна була б мати правову охорону. Проте за чинним законодавством це не визнається порушенням авторського права. 2. Результат літературної творчості чи інтелектуальної діяльності стає об’єктом правової охорони незалежно від науково-теоретичного чи художньо-естетичного рівня самого твору. Літературний твір підлягає правовій охороні незалежно від достоїнства, жанру, призначення, мети тощо. Оцінка твору буде дана суспільством. У такий спосіб будуть визначені честь, талант, хист самого автора. Отже, суспільна художня, публіцистична та інші якості твору для визнання творчого результату літературним твором значення не мають. Навіть, якщо твір буде досить сумнівного рівня, за змістом носитиме антисуспільний, аморальний характер, суперечитиме суспільному світогляду, його автор не може відмовитися від свого авторства на нього, а такий літературний “опус” підлягає правовій охороні. Безперечно, такий твір знайде належну оцінку з боку суспільства. Ідеї автора, його міркування, ті чи інші погляди, що знайшли своє відображення у творі, будуть засуджені суспільством, запозичувати такий твір також ніхто не буде, але сам твір не перестає бути твором.
Твір може бути підданий осуду, критичній оцінці не весь у цілому, але лише його окремі положення, погляди тощо. Але навіть найбільш різка критична оцінка твору чи його частини ніякою мірою не впливає на визнання результату літературної діяльності літературним твором. Існує багато творів, які одержали негативну суспільну оцінку. Звичайно, така оцінка могла бути надана лише після публікації твору, що позбавляє такий твір наступних публікацій. Але ще більше творів, які перевидаються багато разів. Однак в обох випадках автори зазначених творів дістають охорону свого авторського права.
Таким чином, на відміну від науково-технічної діяльності літературна діяльність та її результати не підлягають будь-якій перевірці на відповідність вимогам закону. Якщо ж будуть мати місце запозичення (плагіат) тексту чи частини тексту чужого твору, то це визнається правопорушенням, яке тягне за собою відповідальність за законом.
Характерною рисою літературної діяльності є те, що ні сама зазначена діяльність, ні її результати не підлягають обов’язковій державній реєстрації.
Літературна діяльність у будь-якій формі і будь-якого автора не підлягає будь-якому ліцензуванню. На літературну діяльність має право будь-яка фізична особа — громадянин України, громадянин зарубіжної держави і особа без громадянства без обмеження віку. Ніякого дозволу на здійснення літературної діяльності закон не вимагає. Навпаки, Конституція України у ст. 54 проголошує свободу літературної творчості і гарантує право на цю свободу. Чинне законодавство України не вимагає від суб’єкта літературної діяльності не тільки спеціального дозволу на її здійснення, а й будь-якої державної реєстрації цієї діяльності. Свобода слова — це конституційний принцип літературної діяльності, він не може бути обмеженим будь-якою мірою.
Літературний твір має бути оригінальним, тобто не схожим на подібні опубліковані твори. Разом з тим літературні твори не підлягають будь-якій перевірці, експертизі, атестації тощо. Автор має право на опублікування свого твору незалежно від його змісту, достоїнства, призначення тощо. Звичайно, видавництва та видавці як специфічні підприємці бажають бути впевненими в тому, що даний твір буде мати попит у покупців. З цією метою вони часто просять в автора твору рецензії чи рекомендації інших авторитетних осіб. Але такі дії видавців не є обмеженням свободи слова в будь-якій формі.
Ще однією специфічною рисою літературної діяльності є те, що літературні твори не підлягають будь-якій державній реєстрації.
Літературні твори не підлягають і будь-якій іншій реєстрації. Інші результати інтелектуальної творчої діяльності, крім об’єктів авторського права, підлягають обов’язковій державній реєстрації. Авторське право на будь-який твір виникає з факту створення твору, а не з його реєстрації.
Проте відповідно до ст. 11 Закону України “Про авторське право і суміжні права” особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для засвідчення авторства на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Державна реєстрація здійсняється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756 “Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір”. Зазначена реєстрація здійснюється Міністерством освіти і науки в особі Державного департаменту іетелектуальної власності, що діє у складі зазначеного Міністерства.
Державний департамент інтелектуальної власності складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.
Зазначена реєстрація не є обов’язковою, вона може здійснюватися лише за бажання авторів або осіб, які мають авторські права.
Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво, яке є не чимось іншим, як юридичною презумпцією авторства. Свідоцтво про реєстрацію може бути визнано недійсним лише в судовому порядку. Будь-яка інша особа не може перешкоджати авторові чи особі, що має авторське право, зареєструвати свої права на літературний чи будь-який інший твір.
Інтелектуальна, творча діяльність, спрямована на гуманітарну сферу, наведеними видами не обмежується. Види творчої діяльності, результатом яких є твори науки, літератури і мистецтва (літературно-мистецька діяльність) в коло своїх об’єктів правової охорони не включають ще досить велику групу видів творчості, які в чинному законодавстві іменуються об’єктами суміжних прав.
Суміжні права об’єктами своєї охорони мають виконавську діяльність, діяльність виробників фонограм і відеограм та діяльність організацій теле- і радіомовлення щодо здійснення своїх передач (програм).
Виконавську діяльність здійснюють актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, що виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, особи, які виконують циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригенти музичних і музично-драматичних творів. Зазначені особи безперечно здійснюють творчу діяльність.
Творчою визнається також діяльність по запису будь-якого звукового виконання або інших звуків на фонограму. Фонограмою визнається виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків, наприклад, пташиний спів, звуки тварин, грози, моря тощо. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів є примірниками фонограми.
До творчої діяльності відноситься відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконавця або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), що здійснюється виробниками відеограми.
Організації мовлення здійснюють творчу діяльність по складанню програм своїх передач.
Зазначені види інтелектуальної, творчої діяльності за своїм характером і змістом наближаються до творів літератури і мистецтва.
Характерною особливістю літературно-мистецької діяльності є сфера застосування чи використання її результатів. Ця діяльність спрямована на збагачення внутрішнього світу людини, тобто на її духовний світ. Саме результати літературно-мистецької діяльності формують людину як соціальну особистість. Те, що ми зараз називаємо людськими цінностями (гуманітарна сфера), формується в людини під впливом літературно-мистецької діяльності, під враженнями від її результатів.
Честь, гідність, порядність, чуйність, доброта, доброзичливість, прагнення допомогти іншому — усі ці якісні характеристики людини складаються і розвиваються в кожної окремої людини під впливом творів літератури, науки і мистецтва. Суспільна свідомість також зумовлюється цими ж факторами, які визначають свідомість кожної окремої людини. Діти рідко поводять себе в суспільстві інакше ніж їхні батьки. Якісні характеристики людини зумовлюються передусім навколишнім суспільним середовищем, яке в свою чергу, складається під впливом літературно-мистецької діяльності попереднього покоління.
Це, так би мовити, позитивний вплив літературно-мистецької діяльності на формування суспільного світогляду, світовідчуття і світосприйняття. Але духовний світ людини формується також під впливом літературно-мистецької діяльності, спрямованої на руйнування духовного світу людини і особливо молоді. Складається враження, що більших успіхів у сучасних умовах досягли саме ті сили, які ставлять собі за мету обезцінити, знизити роль значення духовності в розвитку суспільства. В значній мірі сучасний телеекран, радіомовлення та художня література, замішані на насильстві і крові, розпусті і сексі, безчесті і обмані також формують світогляд молодої людини та підлітків. Руйнівна сила такого впливу уже досить помітна. Опір суспільства такому впливу, навпаки, поки що мало помітний.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А та ін.)